В Україні війна з 2014 року . Повномасштабне вторгнення з лютого 2022 року . Уже третій рік , як в нашій країні вороги знищують міста , села , енергосистему . Вороги вбивають живих людей, як цивільних так і військових.
Є українці , які втратили дуже багато і втратили найдорожче і найцінніше . У когось ця війна забрала рідну людину , у когось цілу родину , хтось залишився без даху над головою , хтось втратив все що заробляв і будував все життя . Люди покинули цілі міста і села , тепер лише спогади . Є люди , які вимушені були покинути країну і шукати прихистку у світі . Багато військових втратили здоров’я і окремі частини тіла . Це важко збагнути і осягнути , як таке могло статись в нинішні часи , але такі реалії….
Війна , реально, торкнулась майже кожного , але масштаби відчуття у кожного різні . Є речі , які і порівнювати не можна . Але , як мінімум , всі пережили і переживають певний страх , майже всі чують постійні тривоги , є певна невизначеність в багатьох щодо “завтрашнього дня ” .
Майже вся Україна відчуває “війну на енергетику ” Періодична відсутність світла , здорожчання комунальних послуг , як наслідок , складної ситуації в енергосистемі .
Уже навіть діти маленькі розуміють , що таке війна і це дуже сумно .

Я сьогодні , хочу про дорослих трішки написати , про категорію , яким все не так і вони постійно шукають зрадоньки на кожнім повороті . Як правило , це люди у яких відносно все добре . Це люди , які по суті не переймаються нічим і ніколи . Це люди , які на всіх етапах життя бурчать собі під носом , кричать у натовпах і налаштовують інших. Це люди , які ніколи нікому нічим не допомагали і не допомагають , але знають давати оцінку іншим . Ці люди поза нинішньою війною , у них лише вони і їхні особисті блага .
Коли істерики тут, в місцях поцілованих Богом, коли народ ще на щось скаржиться, то хочеться стискати плечима , розводити руками і просто опускати руки , але тримаємось бо є ще інші люди, з розумінням ситуації і з вдячність за все що мають . Я не знаю , що ще має статись , щоб дійшло , щоб почали цінувати , щоб почали розуміти.
Родини військових , родини загиблих , люди які переїхали до нас через втрату рідного дому по іншому дивляться на життя , у них інші пріоритети і цінності . Вони вміють цінувати кожну мить і не шукають зрадоньки .

Можливо емоційно , але хочу достукатись.
Потрібно бути вдячними Богу , Захисникам, Енергетикам ,всім хто 24/7 забезпечує всі напрямки життєдіяльності , цінувати кожен день і вірити в краще .