Новостворений День вшанування загиблих медичних працівників в Україні, що відзначається 10 липня, є глибоким моментом національного роздуму та вдячності. Ця урочиста дата присвячена вшануванню тих мужніх особистостей, які, виконуючи свій професійний обов’язок, принесли найвищу жертву. Їхня непохитна відданість порятунку життів, часто перед обличчям надзвичайної небезпеки під час надзвичайних ситуацій та військових дій, є прикладом найвищих ідеалів людяності. Запровадження цього значущого дня є прямою відповіддю на глибоку суспільну потребу назавжди зберегти пам’ять про медичних героїв, які загинули, виконуючи свою місію.Запровадження Дня вшанування загиблих медичних працівників було офіційно оформлено шляхом підписання важливого Меморандуму про взаєморозуміння. Ця угода була укладена між Міністерством охорони здоров’я України та Громадською організацією «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги», яка також координує престижну відзнаку «Орден Святого Пантелеймона». Ця спільна ініціатива підкреслює національне визнання неоціненного внеску та жертв медичного персоналу. Вона слугує свідченням колективної рішучості забезпечити, щоб пам’ять про цих відважних чоловіків і жінок, які служили на передовій і в тилових медичних установах, ніколи не була забута.Цей День вшанування загиблих медичних працівників буде супроводжуватися потужним і об’єднуючим ритуалом. Щорічно, 10 липня, рівно о 14:00, символічний звуковий сигнал лунатиме у всіх медичних закладах України. Цей сигнал стане моментом глибокої тиші, скорботи та безмежної вдячності. Він задуманий як священна хвилина, коли вся медична спільнота, разом із широким українським суспільством, об’єднається в тихій задумі та колективній пам’яті. Цей синхронний акт вшанування має на меті вшанувати всіх медичних працівників, які загинули під час виконання службових обов’язків, включаючи лікарів та медсестер, що померли від професійних ризиків, тих героїчних постатей у білих халатах, які загинули під обстрілами, під час небезпечних евакуацій або безпосередньо в зоні бойових дій.Значення запровадження Дня вшанування загиблих медичних працівників виходить далеко за рамки простої комеморації. Воно, перш за все, полягає у впровадженні жертв цих осіб у національну свідомість, забезпечуючи, щоб кожне життя, віддане в ім’я людяності, було глибоко пам’ятним. Для нового покоління медичних фахівців цей день слугує потужним нагадуванням про те, що їхній обраний шлях охоплює не лише наукові знання та практичні навички, а й величезне почуття честі, обов’язку та відповідальності перед професією. Крім того, він спонукає суспільство в цілому глибоко цінувати, захищати та підтримувати тих, хто щодня присвячує своє життя порятунку інших.10 липня – це не просто чергова дата в календарі; це глибокий день колективної пам’яті. Це момент, коли кожен українець закликається схилити голову у мовчазній шані перед тими, хто так і не повернувся додому, але чий дух і спадщина назавжди залишаться викарбуваними в нашій національній пам’яті та колективних серцях. Цей день є пронизливим нагадуванням про крихкість життя та величезну мужність тих, хто стоїть між нами та небезпекою.Тож, 10 липня о 14:00, зупинімося. Прислухаймося до тиші, що несе відлуння їхніх жертв. Давайте, у своїх серцях, промовимо мовчазне «Дякую вам!» усім загиблим медичним працівникам України, чия самовіддана відданість продовжує надихати, а чия пам’ять житиме крізь покоління. Це день для роздумів про величезну ціну конфлікту та непохитну відданість тих, хто лікує.