Фахівці в галузі іхтіології зазначають, що зникнення золотого карася має комплексний характер і пов’язане з низкою екологічних факторів. Однією з основних причин називають конкуренцію з боку сріблястого карася. Цей вид, що поширився в українських водоймах, має вищу адаптивність до різних умов існування та швидше розмножується, поступово витісняючи аборигенний золотий карась з його природних ніш. При цьому питання щодо походження сріблястого карася в Україні – чи є він аборигенним видом, чи був завезений раніше – досі залишається предметом дискусій серед науковців.

Іншою вагомою причиною скорочення чисельності золотого карася є зміни в його природному середовищі існування. Золотий карась віддає перевагу заплавним водоймам і потребує для успішного нересту свіжозатоплених рослин. Умовами, що створюються у водосховищах, де рослинність часто гниє через постійне затоплення, є несприятливими для цього виду. Це порушує його репродуктивний цикл і зменшує шанси на виживання молодняку. Таким чином, трансформація річкових систем та створення штучних водойм, хоча й мають свої переваги, негативно впливають на делікатні екосистеми, від яких залежить золотий карась.

Сьогодні золотий карась, який належить до родини коропових і традиційно мешкає в прісноводних водоймах, таких як озера, водосховища та ставки, зустрічається лише в окремих місцях України. Його помічають у Десні, а також у деяких заплавних водоймах, але загалом чисельність цього виду залишається вкрай низькою. Це свідчить про необхідність термінових заходів для збереження золотого карася та відновлення його популяції.

Ситуація зі зникненням золотого карася є частиною ширшої проблеми втрати біорізноманіття в Україні та світі. Зміна клімату, забруднення водойм, надмірний вилов та інвазійні види створюють значний тиск на місцеві екосистеми. Збереження таких видів, як золотий карась, є важливим не тільки для підтримки екологічного балансу, але й для культурної спадщини, адже ця риба є частиною природного багатства країни. Заходи із захисту водних ресурсів, відновлення природних заплав, контроль за інвазійними видами та поширення знань про вразливі види є ключовими для забезпечення майбутнього золотого карася та інших прісноводних мешканців України. Це завдання вимагає спільних зусиль як з боку науковців та природоохоронних організацій, так і з боку суспільства в цілому.