«В усіх моїх книжках моя душа втілена в СЛОВО»
З.Д.Грушко-Колінько

🕯️Пішла у засвіти людина-легенда, яка була дороговказом та моральним камертоном для багатьох поколінь. На 89 році життя перестало битися велике українське серце Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько — письменниці та поетеси, членкині регіональної спілки письменників Придніпров’я, Почесної громадянки Синельниківщини…

Зінаїда Дем’янівна народилася 21 червня 1936 року в селі Пашена Балка на Дніпропетровщині в селянській сім’ї. Через все своє довге, насичене активними трудовими буднями життя, вона пронесла успадковану від батьків любов до рідної землі. Тож цілком природнім був вибір її майбутньої професії. Отримавши вищу агрономічну та економічну освіту, Зінаїда Дем’янівна працювала агрономом-плодоовочівником, вчителем біології, хімії, головою сільської ради. Увесь її життєвий шлях був повʼязаний із пошуком життєдайної стежини. І вона її знайшла у творчості.

Літературний арсенал Зінаїди Грушко-Колінько налічує понад 10 добірок. Зокрема, «Років вервечка за моєю спиною», «Доля моя українська», «Моє надвечір′я», «Волонтерські будні. Дорожні сповіді-оповіді» і остання збірка, яка побачила світ у 2024 році, «Душею і Вірою з Україною».
В них – відповіді на життєві питання і мудрі настанови майбутнім поколінням: пам’ятати «чиї ми діти», навчитися цінувати та передати зв’язки і традиції свого роду, вміння відроджуватися з руїн і будувати майбутнє, бути небайдужим до подій сьогодення, вміти бачити красу в усьому, бути щасливими в малому, творити добро, радіти життю. Зінаїда Грушко-Колінько — це авторка, яка здатна дивувати. Вона стала письменницею не на світанку мрій, а вже надвечір, коли хтось підкорився у втомі, а Зінаїда Демʼянівна щосили вбирала снагу паленіючого обрію.
Її життєвий шлях – зразок гідності, добропорядності та величезної любові до України. Спочивайте з миром, шановна Зінаїдо Демʼянівно…
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким.
Пам’ять про Зінаїду Дем’янівну Грушко-Колінько завжди буде жити у наших серцях, в її творах і віршах.

Не бійтеся життя, мої нащадки любі!
При щасті, радощах і при суворій згубі
Шукайте засобів, як подолати зло.
Я ж щиро помолюсь, щоб вам завжди везло…
З. Д.Грушко-Колінько

З глибоким сумом повідомляємо про смерть видатного українського митця, письменниці та поетеси Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько. Її життя було сповнене любові до рідної землі, праці та творчості, що залишило незгладимий слід у серцях багатьох поколінь. Зінаїда Дем’янівна народилася в селі Пашена Балка на Дніпропетровщині, де з дитинства відчула зв’язок із землею та її багатством. Ця любов знайшла своє відображення у виборі професії та подальшій творчості. Закінчивши вищі навчальні заклади, вона працювала агрономом, учителем та головою сільської ради, завжди віддаючи себе роботі та людям.

Творчий доробок Зінаїди Грушко-Колінько налічує понад десять збірок, кожна з яких сповнена глибоким змістом та актуальними питаннями. Її твори – це роздуми про життя, любов до України, патріотизм та мудрі настанови для майбутніх поколінь. Письменниця закликала пам’ятати про своє коріння, цінувати традиції та будувати світле майбутнє. Її поезія сповнена оптимізму та віри у краще, а герої творів – це втілення гідності та мудрості.

Особливе місце в творчості Зінаїди Дем’янівни займає збірка «Душею і Вірою з Україною», що вийшла у 2024 році. Вона стала символом незламності духу українського народу та віри в перемогу. Її слова надихають, дарують надію та спонукають до дії. Зінаїда Грушко-Колінько завжди залишалася вірною своїм принципам та переконанням, що знайшло відображення у кожному рядку її творів.

З великим сумом проводжаємо в останню путь цю чудову людину. Її пам’ять завжди буде жити в наших серцях та в її безсмертних творах. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Нехай земля буде пухом…

У своїх творах Зінаїда Дем’янівна Грушко-Колінько втілила всю глибину своєї душі та безмежну любов до України. Її слова надихають, змушують задуматися над сенсом життя та цінувати кожну мить. Вона залишила нам велику спадщину, яка буде жити вічно. Пам’ятайте про Зінаїду Дем’янівну, читайте її твори та вчіться жити так, як вона вчила – з любов’ю, вірою та надією.