31 січня – день, коли ми згадуємо та вшановуємо подвиг наших захисників, які віддали найцінніше – своє життя за свободу та незалежність України. У цей скорботний день ми віддаємо шану пам’яті Героїв, чиї імена назавжди закарбовані в історії нашої держави. Їхня мужність, самовідданість та незламний дух є прикладом для прийдешніх поколінь. Ми пам’ятаємо кожного, хто боровся до останнього подиху.

Серед тих, хто загинув 31 січня, є Вадим Олександрович Гончарук (01.11.1989 – 31.01.2023). Його жертовність заради України ніколи не буде забута. Також ми згадуємо Олександра Олександровича Семєшова (06.11.1974 – 31.01.2023), чия відвага у боротьбі за Батьківщину стала символом непохитності. На жаль, цей список поповнив і Іван Миколайович Пересунько (16.07.2001 – 31.01.2023), наймолодший з наших Героїв, який загинув, захищаючи Україну. Ми також вшановуємо пам’ять Руслана Миколайовича Сидоренка (23.10.1986 – 31.01.2024), чия боротьба тривала довше, але також завершилася трагічно.

Ці чотири імена – лише мала частина тих, хто поклав своє життя на вівтар перемоги. Кожен з них мав мрії, родини, майбутнє, яке вони без вагань принесли в жертву заради безпеки мільйонів українців. Їхня самопожертва – це потужний заклик до нас усіх. Заклик пам’ятати, цінувати мир та бути гідними їхнього подвигу. Ми повинні пам’ятати про цих Героїв, передавати їхню історію наступним поколінням, щоб світла пам’ять про них жила вічно. Їхні подвиги – це наш обов’язок перед майбутнім.

Вічна пам’ять та слава українським захисникам! Їхній подвиг надихає нас боротися, об’єднуватися і ніколи не здаватися. Ми віримо в перемогу, бо за нас стоять такі Герої, як Гончарук Вадим, Семєшов Олександр, Пересунько Іван та Сидоренко Руслан. Їхні імена – це наша гордість, а їхня жертва – це найвища ціна, яку вони заплатили за наше майбутнє. Ми зобов’язані бути гідними їхньої пам’яті.