16 травня – це день, коли українська земля попрощалася з п’ятьма незламними воїнами, справжніми Героями, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. Цього дня ми вшановуємо пам’ять Дмитра Сергійовича Рудь, який загинув у 2018 році, та Юрія Вікторовича Городнього, Миколи Миколайовича Приймака, Сергія Олексійовича Пінчука і В’ячеслава Вячеславовича Міщенка, які відійшли у вічність у 2022 році. Їхні подвиги, мужність та самопожертва назавжди залишаться в наших серцях та стануть прикладом незламності для майбутніх поколінь. Ми пам’ятаємо кожного, хто боровся і бореться за наше майбутнє.

Ці хлопці, як і тисячі інших, стали щитом для своєї країни. Їхні імена – це символ боротьби, символ незламного духу українського народу. Кожен бій, кожен день, проведений на передовій, вимагав неймовірної сили волі та відваги. Вони знали, на що йдуть, але обрали шлях захисту Батьківщини, навіть ціною власного життя. Їхні родини та близькі переживають невимовний біль, але вони можуть пишатися своїми синами, чоловіками, братами, які стали справжніми Героями.

Вшанування пам’яті загиблих воїнів – це не просто традиція, це наш обов’язок. Це спосіб висловити подяку за їхню службу, за їхню самовідданість. Це нагадування про те, якою високою ціною здобувається мир і спокій. Ми повинні пам’ятати про Героїв, розповідати про їхні подвиги, щоб пам’ять про них жила вічно. Їхня жертва не повинна бути марною. Ми зобов’язані будувати майбутнє, за яке вони боролися, – вільне, незалежне та сильне.

Ця дата, 16 травня, відтепер назавжди пов’язана з пам’яттю про тих, хто віддав найцінніше. Світла пам’ять нашим Героям. Ми ніколи не забудемо!