У цей день, 24 червня, Україна вкотре схиляє голову перед величчю своїх синів, які віддали найцінніше – своє життя – за свободу, незалежність та майбутнє нашої Батьківщини. Це день, коли ми згадуємо тих, хто навічно вписав свої імена в історію країни, ставши символом незламності та мужності. Пам’ять Героїв, що полягли у боротьбі з окупантом, є священним обов’язком кожного українця. Ми зобов’язані пам’ятати їхні обличчя, їхні вчинки та їхню жертовність.

Сьогодні особлива пам’ять Героїв, чиї імена стали відомі: Віталій Вікторович Цибора, Олег Федорович Марчук та Анатолій Романович Радзіховський. Ці воїни, народжені в різні роки, але об’єднані єдиним прагненням захистити рідну землю, загинули в боротьбі, виконуючи свій святий обов’язок. Віталій Цибора, 1993 року народження, загинув 24 червня 2014 року, в перші роки цієї жорстокої війни. Олег Марчук, 1979 року народження, і Анатолій Радзіховський, 1978 року народження, віддали свої життя 24 червня 2024 року, продовжуючи боротьбу за мир та свободу. Їхні дати смерті, розділені десятиліттями, є яскравим свідченням тривалості та запеклості протистояння, а також незламності духу українського народу.

Кожна втрата – це глибока рана для всієї нації, яка залишає невимовний біль у серцях рідних, близьких та побратимів. Однак пам’ять Героїв дарує нам не лише смуток, а й безмежну гордість за їхній подвиг. Вони стали прикладом незламної волі, відваги та самопожертви. Їхній чин нагадує нам, що свобода не дається задарма, а виборюється в запеклих боях ціною життів найкращих синів і дочок України. Ми повинні передавати ці історії з покоління в покоління, щоб майбутні нащадки знали, якою ціною здобувається незалежність і що означає справжня любов до Батьківщини.

Вшанування пам’яті Героїв – це не просто формальність, це живий зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім. Це спосіб висловити нашу подяку тим, хто стояв на захисті нашої держави. Кожен з них був чиїмось сином, чоловіком, батьком, другом. Їхні мрії, їхні плани, їхнє життя – все було покладено на вівтар перемоги. Ми повинні бути гідними їхньої жертви, продовжуючи боротьбу за вільну та процвітаючу Україну. Нехай їхні імена навічно залишаться в наших серцях, а їхній подвиг стане вічним джерелом натхнення для всіх українців.

Сьогодні ми згадуємо всіх, хто загинув, захищаючи Україну. Їхні імена викарбувані не лише на меморіальних дошках, а й у літописі нашої національної пам’яті. Вічна слава та вічна пам’ять Героїв, які віддали своє життя за Україну. Їхня жертовність ніколи не буде забута, а їхній подвиг житиме вічно в серцях вдячних поколінь. Ми пам’ятаємо кожного. Ми вдячні кожному. Слава Україні! Героям слава!