Загадка японських світлофорів: Чому вони іноді сині?

Подорожуючи Японією, іноземці часто помічають дивну особливість: сигнал, який мав би бути зеленим на світлофорі, насправді має виразний блакитний або бірюзовий відтінок. Ця унікальність японських світлофорів викликає здивування та цікавість у багатьох, хто звик до міжнародних стандартів дорожньої сигналізації.

Хоча більшість світлофорів у Японії, як і скрізь, дотримуються загальноприйнятої системи – червоний для зупинки, жовтий для обережності та зелений для руху – візуальна відмінність «зеленого» сигналу є справді помітною. Це не просто оптична ілюзія, а частина глибоких культурних та лінгвістичних особливостей країни.

Коріння відмінностей: Мова та Конвенції

Головна причина, чому японські світлофори виглядають інакше, полягає в тому, що Японія не ратифікувала Віденську конвенцію про дорожні знаки та сигнали 1968 року. Цей міжнародний договір встановлює єдині стандарти для дорожньої сигналізації по всьому світу, але багато країн, включно з Японією та Сполученими Штатами, не є її учасниками. Саме тому дорожні знаки та, зокрема, світлофори в Японії мають низку унікальних рис, які часто дивують туристів та водіїв з інших країн.

Однак справжня та найцікавіша причина “синіх” світлофорів криється у мові. У класичній японській мові існує слово “ао” (青), яке історично означало як синій, так і зелений колір, а точніше – всю синьо-зелену гаму відтінків. Колись не було необхідності чітко розмежовувати ці кольори, оскільки їх сприймали як варіації одного й того ж спектра. Це схоже на те, як в деяких мовах одне слово може охоплювати цілу палітру, наприклад, рожевих відтінків, які для нас є цілком різними.

Еволюція кольору: Від “ао” до “мідорі”

У сучасній японській мові з’явилося окреме слово для позначення зеленого кольору – “мідорі” (緑). Проте у повсякденному спілкуванні японці досі продовжують називати зелені предмети “синіми”, використовуючи “ао”. Наприклад, зелені яблука вони можуть називати “аорінґо” (青りんご), а вкриті лісами пагорби – “аояма” (青山), що буквально перекладається як “сині гори”. Ця традиція яскраво демонструє, наскільки глибоко мова впливає на сприйняття світу.

Коли у 1973 році уряд Японії офіційно затверджував стандарти для дорожніх світлофорів, було вирішено використовувати саме той відтінок зеленого, який є найближчим до синього згідно з традиційним вживанням слова “ао”. У деяких регіонах країни, особливо там, де встановлені старі системи освітлення, зелений сигнал дійсно має холодний, виразно блакитнуватий відтінок, що часто викликає подив у приїжджих. Це унікальне рішення підкреслює культурну самобутність країни.

Ця лінгвістична та культурна неоднозначність стала своєрідною візитівкою Японії. І хоча для більшості світу розрізнення між синім і зеленим є очевидним та чітким, японський приклад ілюструє, наскільки відносним і культурно обумовленим може бути наше сприйняття кольору. Таким чином, японські світлофори є не лише елементом дорожньої інфраструктури, а й цікавим культурним феноменом, який варто дослідити кожному, хто цікавиться цією країною.