Порятунок рідкісних видів тварин від вимирання є надзвичайно важливою місією, яка, на жаль, не завжди завершується успіхом. Проте, в історії галапагоських черепах з’явився герой – Дієго, самець, що змінив долю свого виду. Його історія – це дивовижний приклад того, як одна особистість може вплинути на збереження цілого виду.

В есе для видання Forbes, еволюційний біолог Скотт Треверс розповів про те, як Дієго, завдяки своїй особливій вдачі, врятував галапагоських черепах. До початку програми порятунку вчені налічували лише близько 15 представників цього виду. Дієго, народжений понад століття тому, був перевезений до зоопарку Сан-Дієго в 1930-х роках. Саме тут вчені ідентифікували його як одного з останніх представників галапагоських черепах.

За чотири десятиліття Дієго став батьком близько 900 нащадків, що значно вплинуло на порятунок виду від вимирання, зазначає Треверс. До 1960-х років залишилося лише 12 самок і 3 самці, що стало критичним моментом для виду. У відповідь на цю загрозу, дирекція Галапагоського національного парку розпочала сміливий експеримент.

У 1976 році була запущена програма розведення та репатріації в неволі. Метою було повернути галапагоських черепах до природного середовища, збільшивши їхню популяцію. У 1977 році Дієго повернувся на Галапагоси, де він народився, щоб приєднатися до програми розмноження. Він миттєво став зіркою ЗМІ, якому приписували порятунок виду. Саме завдяки його особистості та завзятості вдалося досягти значних результатів.

Біолог підкреслює, що за яскравими заголовками газет крилася реальна робота з порятунку виду. Дієго приніс понад 900 нащадків, забезпечивши близько 40% від загального успіху програми. Важливо відзначити і внесок самця E5, який став батьком майже 60% потомства в рамках цієї програми.

До завершення програми в 2020 році на острові Еспаньола мешкало понад 2300 черепах. Дослідження, опубліковане в журналі PLOS One, показало, що популяція є безпечною та самопідтримуючою. Близько 50% черепах, випущених на волю з 1975 року, були живі станом на 2007 рік. Після цього Дієго та E5 повернулися до дикої природи, завершивши свою місію.

Панцири черепах можуть розкрити інформацію про радіаційне забруднення

Крім історії порятунку виду, вчені також вивчають можливість використання панцирів черепах для дослідження радіаційного забруднення. Дослідники зосереджуються на черепахах з місць ядерних випробувань, щоб зрозуміти вплив радіації на навколишнє середовище та живі організми.

Вчені виявили, що шари панцирів можуть слугувати своєрідним “часовим показником” періодів ядерних опадів, аналогічно кільцям дерев, які показують зміни клімату. Це відкриває нові можливості для вивчення наслідків радіаційного забруднення та оцінки його впливу на екосистеми.

Вас також можуть зацікавити новини: