💙💛 Галицька громада провела в останню дорогу азовця, друга “Каймана” Миколу Легіня

Микола Легінь, відомий як друг “Кайман”, народився 28 жовтня 2000 року в с. Козина. Його життєвий шлях розпочався в християнській школі-садку №7, після чого він продовжив навчання в коледжі електронних приладів в Івано-Франківську. Шлях воїна, шлях героя, шлях патріота.

Після завершення навчання Микола відчув сильний потяг до автомобілів, що стало поштовхом для його професійного зростання. Він розпочав свою кар’єру в сфері детейлінгу, присвячуючи себе догляду за автомобілями. Завдяки своїй пристрасті до інновацій та невпинному бажанню вчитися, він швидко став визнаним фахівцем.

Згодом Микола відкрив власний бізнес “DETAILING KING”, який став втіленням його захоплення автомобілями та інноваційного підходу до їх обслуговування. Його підприємницький дух, професіоналізм та постійне прагнення до вдосконалення дозволили йому швидко завоювати довіру клієнтів і закріпити репутацію лідера у своїй галузі. Детейлінг став для Миколи не просто роботою, а справжньою пристрастю.

Хоча Микола не брав участі в АТО чи ООС, з юного віку він був самостійним і наполегливо вдосконалював навички стрільби та інші вміння. Цей дух самовдосконалення, жага до знань та самостійність стали рушійною силою для захисту України. Його готовність до самопожертви вражає.

Влітку 2024 року Микола прийняв важливе рішення – стати на захист України. Він негайно подав заяву до “Азову” і вже 13 вересня розпочав інтенсивну підготовку, проходячи рекрутський курс у цьому підрозділі. Його прагнення захищати свою країну було очевидним у кожному його кроці, демонструючи глибоку відданість та силу духу. Микола став на захист України, демонструючи відвагу.

Вже першого листопада Микола був на Донеччині.

Під час другого бойового виїзду Микола отримав осколкове поранення в ногу. Незважаючи на це, він швидко відновився і повернувся на фронт ще сильнішим та рішучішим. Кожен день на передовій був для нього не лише боротьбою за свободу, а й можливістю вдосконалювати свої навички, щоб бути максимально корисним своїм побратимам. Вчинки Миколи заслуговують найвищої поваги.

Микола завжди прагнув до розвитку, швидко освоюючи нові знання, тому майже відразу почав навчати новобранців керувати дронами та здійснювати професійні скиди. Згодом, опанувавши медичну справу та ставши одним з найкращих на курсі, він отримав звання “молодшого сержанта та бойового медика”. У вільний час він ділився знаннями з побратимами, демонструючи відданість своїй справі. Микола став справжнім прикладом для наслідування.

Побратими поважали та беззаперечно довіряли Миколі, знаючи, що на нього завжди можна покластися. Його смерть – велика втрата для всіх.

Напередодні загибелі Миколу перевели на новий розрахунок, де завдання стали ще складнішими та відповідальнішими. Він пішов з життя, виконуючи свій обов’язок.

Мама, кохана та брати згадують:

«Коля завжди хотів досягти вершин. Він працював до пізньої ночі, постійно вчився, відмовляв собі у відпочинку та розвагах. Коли він почав працювати майстром з витягування вм’ятин, він залишався в майстерні до першої, другої, а іноді й третьої години ночі з понеділка по суботу. А в неділю прокидався о п’ятій ранку і їхав на автобазар. Йому неодноразово пропонували відпочити, але він тільки посміхався і відповідав:

— Я ще трохи попрацюю, а потім ми будемо і на моря їздити, і світом подорожувати…»

Під час перебування на позиції, коли все здавалося звичним, трапилася трагічна подія… Його витягли з-під завалів, ввели адреналін, намагаючись стабілізувати стан, але, на жаль, врятувати його не вдалося. 13 березня 2025 року о п’ятій годині ранку серце Миколи перестало битися на 24 році життя. Микола віддав найцінніше за Україну.

Схиляємо голови перед загиблим Героєм 🕯️

Він назавжди в наших серцях та пам’яті.

Спочивай з Богом український воїне.

Слава Україні!!!

Героям Слава!!!