Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці має надзвичайно важливе значення для реалізації конституційного права кожної людини на працю. Усунення гендерної дискримінації в цій сфері є ключовим для побудови громадянського суспільства, де кожен працездатний громадянин матиме однакові права та можливості, з урахуванням пільг та обмежень, передбачених законодавством. Це сприятиме найму на роботу не залежно від статі, а на основі професійних знань, практичних навичок, освіти та інших кваліфікаційних факторів.

Гендерна рівність означає рівний правовий статус жінок та чоловіків і рівні можливості для реалізації цього статусу, що дозволяє представникам обох статей брати активну участь у всіх аспектах суспільного життя.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Конституції України гарантує рівність чоловіків і жінок у всіх сферах життя. Частина третя цієї статті безпосередньо зосереджена на подоланні дискримінації жінок в Україні, підкреслюючи необхідність забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадській, політичній та культурній діяльності, в освіті, професійній підготовці, праці та винагороді за неї. Крім цього, гендерна рівність відображена у статтях 21 та 51 Конституції України.

Рівність прав жінок і чоловіків забезпечується:

– наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;

– спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;

– створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;

– правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

У рекламі про вакансії (прийом на роботу) забороняється:

– пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі;

– висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі).

Відповідно до чинного законодавства роботодавець зобов’язаний:

– створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

– забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

– здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

– вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;

вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.

До уваги роботодавців! З метою забезпечення єдиного підходу до визначення у колективних договорах та угодах вимог щодо створення умов праці, в яких жінки та чоловіки можуть вести трудову діяльність на рівній основі, наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 № 56 затверджено Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах (далі – Рекомендації).

Рекомендації можуть бути використані сторонами соціального діалогу при укладанні колективних договорів.

Питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та недискримінації рекомендується вносити в колективні договори окремим розділом «Рівність і недискримінація». Це сприятиме реалізації фактичної рівності чоловіків і жінок на робочих місцях, унеможливлюючи дискримінацію за статевою ознакою.

Застосування цих Рекомендацій сприятиме ефективному використанню наявних трудових ресурсів та підвищить конкурентоспроможність підприємства, що позитивно вплине на залучення кваліфікованих працівників, усуваючи дискримінаційні бар’єри.