Дослідження, проведене вченими, розкрило неочікувану закономірність у геологічній історії нашої планети. Раніше вважалося, що послідовність вимирань, еволюційних стрибків та кліматичних потрясінь на Землі була хаотичною. Однак, новітні дослідження, зокрема тих, що проводив професор Андрій Спірідонов з Вільнюського університету, свідчать про чітку структуру та ритм, що охоплює сотні мільйонів років. Це відкриття кардинально змінює наше розуміння того, як формувалися геологічні процеси на Землі.

Група дослідників ретельно вивчила численні геологічні часові шкали, включаючи Міжнародну геохронологічну карту та дані, засновані на скам’янілостях. Вони зосередилися на таких організмах, як граптоліти, амоноїди та конодонти, щоб визначити чіткі групи, коли відбувалися геологічні часові межі. Замість рівномірного розподілу, ці межі виявилися сконцентрованими у щільні кластери, за якими слідували тривалі періоди відносної стабільності. Ця структурована послідовність подій може свідчити про прихований ритм у геологічній історії Землі.

В основі цієї закономірності лежить концепція мультифракталів — математичних структур, де подібні візерунки повторюються на різних часових масштабах. Вчені встановили, що інтервали між ключовими подіями в історії Землі підкоряються саме цій логіці. Для пояснення виявлених закономірностей, команда розробила нову модель. Вона передбачає, що основні геологічні події вкладені одна в одну у багаторівневу ієрархію. Це означає, що менші збурення знаходяться всередині більших, а цей процес розгортається протягом мільйонів років геологічного часу. Таким чином, навіть найекстремальніші зміни на планеті можуть бути частиною більш широкої, передбачуваної системи. Це відкриття, яке базується на глибокому аналізі геологічної історії Землі, свідчить про наявність математичного шаблону, що керує ключовими подіями.

Ці складні структури залишалися непоміченими протягом тривалого часу через величезні масштаби геологічного часу. Закономірності, що розгортаються протягом сотень мільйонів, а то й мільярдів років, важко виявити без використання великих масивів даних та складного моделювання, що підкреслює важливість цього дослідження прихованих ритмів геологічної історії Землі.

Одним із найважливіших висновків дослідження є визначення зовнішньої часової шкали — межі, в межах якої мінливість Землі може бути помічена за певний проміжок часу. Дослідники вважають, що ця межа становить щонайменше 500 мільйонів років, а оптимально — близько мільярда років. Цей діапазон необхідний для повного охоплення поведінки планети, від тривалого спокою до раптових періодів хаосу, що допомагає краще зрозуміти геологічну історію Землі.

Наслідки для майбутнього Землі

Замість того, щоб зосереджуватися виключно на окремих подіях, таких як зіткнення з астероїдами чи вулканічні зими, це дослідження розглядає їх у ширшому структурному контексті. Історія Землі позначена не лише аномаліями, але й довгостроковими циклами трансформації, які залишають вимірювані закономірності. Це глибше розуміння може суттєво покращити майбутні моделі клімату та планетарних систем, допомагаючи краще прогнозувати майбутні зміни, враховуючи приховані ритми геологічної історії Землі.

Більше новин про вивчення минулого Землі

Як писав УНІАН, вченим вдалося відкрити нову хімічну реакцію, яка може пояснити загадку формування життя на планеті. Дослідник з’ясували, як рибонуклеїнова кислота, яку містять усі живі істоти, може поєднатися з амінокислотами у середовищі ранньої Землі. Вони пояснили, що цей крок має величезне значення для вивчення процесів зародження первісних форм життя.

Вас також можуть зацікавити новини: