#ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ 🇺🇦
🕯 Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Сьогодні минає три роки від дня, коли, захищаючи рідну землю від російських окупантів, загинув наш земляк, Биков Владислав Дмитрович, позивний «Скіф». Ця дата назавжди закарбувалася в історії як день втрати справжнього патріота.

Народився Владислав 26 липня 1996 року в селі Байтали Подільського району Одеської області. У 2005 році, разом із родиною, він переїхав до міста Подільськ. Тут він навчався в школі №3 (нині ліцей №3), де виявив себе як наполегливий учень. Особливо його захоплювала історія, він брав активну участь у міських олімпіадах, поглиблено вивчав історичну літературу та цікавився минулим своєї країни. Саме ця глибока любов до історії, прагнення до справедливості та незламне почуття патріотизму стали фундаментом його життєвої позиції. Коли Україна зіткнулася з новими викликами – Революцією Гідності, початком АТО/ООС – Владислав не залишився осторонь. Його серце палало бажанням захищати свою Батьківщину.

У 2015 році, одразу після досягнення повноліття, Владислав Биков зробив свідомий вибір – добровільно підписав контракт зі Збройними Силами України. Він вступив до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де одразу ж опинився на передовій. У складі бригади він брав участь у запеклих боях за Донецький аеропорт, мужньо захищаючи українську землю в найгарячіших точках. Після завершення першого контракту, не вагаючись, він продовжив свою службу. Цього разу його шлях проліг до 59-ї окремої механізованої бригади імені Якова Гандзюка, де він служив у 11-му батальйоні «Київська Русь».

Владислав був не лише учасником АТО та ООС, але й з перших хвилин повномасштабного вторгнення росії в Україну він знову був на передовій. Його життя обірвалося 5 вересня 2022 року на Херсонському напрямку, поблизу села Тернові Поди Миколаївської області. Він загинув вірний присязі, побратимам та своїй країні. Його останній бій став прикладом незламності духу.

Влад жив за простим, але глибоким принципом: «Хто, якщо не я». Він був неодружений, але мав безліч друзів і тих, хто його цінував. Владислав Биков вирізнявся надзвичайною відповідальністю, щирістю та чуйністю. Він завжди підтримував друзів і побратимів, ніколи не шукав легких шляхів, обираючи найскладніші завдання там, де був найпотрібніший. Його внесок у захист України неоціненний.

20 травня, на базі ліцею №3, було урочисто встановлено меморіальну дошку на честь Героя. Це лише малий знак шани за його великий подвиг. Світла пам’ять про Владислава Бикова – мужнього воїна, справжнього патріота, який віддав життя за свободу України – назавжди житиме в серцях його рідних, побратимів та всіх, хто продовжує боротьбу за незалежність нашої держави.