Вшанування пам’яті Героя: Третя річниця загибелі Владислава Тростянецького

Сьогодні, 1 вересня, виповнюється три роки з дня, коли наше місто втратило одного зі своїх найвідважніших синів, захисника України – Владислава Тростянецького, який мав позивний «Режисер». Його життя, обірване на полі бою, є символом незламності та жертовності українського народу.

Владислав народився 15 лютого 1996 року в нашому місті. Він успішно закінчив школу №5 та здобув фахову освіту в Подільському професійному ліцеї, де опанував професію тракториста-слюсаря. Його прагнення до знань не знало меж, адже він заочно навчався педагогіці в Уманському державному університеті. З самого початку своєї кар’єри Владислав служив за контрактом у Збройних Силах України, брав участь в антитерористичній операції (АТО) та операції Об’єднаних сил (ООС). З перших днів повномасштабного вторгнення, 27 лютого 2022 року, він без вагань повернувся до лав захисників, демонструючи неабияку мужність та відданість.

Служачи у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу, Владислав займав посаду водія такелажного відділення самохідного артилерійського дивізіону. Його бойовий шлях завершився трагічно під час виконання бойового завдання біля села Лупареве, що на Миколаївщині. Отримавши важкі поранення, він місяць героїчно боровся за життя, але, на жаль, 1 вересня 2022 року його серце перестало битися. Його втрата стала величезним ударом для всіх, хто його знав і любив.

Владислав був не лише відважним воїном, але й людиною з багатогранними інтересами та щирим серцем. Його захоплення графіті, активна участь у створенні української спільноти «Засови», підтримка притулку для тварин свідчать про його глибоку людяність та турботу про оточуючих. Він мріяв про мирне життя, про зустріч з собакою та подорожі горами після перемоги. Ці мрії, як і він сам, назавжди залишаться в наших серцях.

Друзі та близькі згадують Владислава як цілеспрямовану, чесну та відкриту особистість, завжди готову прийти на допомогу. Він був справжнім сином України, який власним прикладом доводив, що справжній патріотизм – це не очікування, а дії. Його мужність та самовідданість є прикладом для майбутніх поколінь.

Владислава Тростянецького поховано на Алеї Слави його рідного міста. Ми пам’ятаємо його подвиг, сумуємо разом з родиною та висловлюємо безмежну вдячність за його боротьбу за вільну Україну.