## День захисника України: вшанування незламних героїв Меденицької громади

Щороку 1 жовтня, в день свята Покрови Пресвятої Богородиці, Україна відзначає День захисника України. Це не просто дата в календарі, а глибокий символ визнання, шани та безмежної вдячності тим, хто став на захист рідної землі. У цей день ми схиляємо голови перед нашими воїнами, які потом, кров’ю та, на жаль, іноді ціною власного життя відстоюють і звільняють кожен метр української землі. Їхні героїчні вчинки – це найпотужніша зброя проти зла.

Напередодні цього важливого свята, з ініціативи голови Меденицької селищної ради Михайла Живчина та за підтримки виконавчого комітету, працівники КУ «Центр надання соціальних послуг Меденицької селищної ради» здійснили важливу місію – відвідали наших захисників. Це воїни, чиї долі були зранені війною, страшним досвідом полону, важкими пораненнями та втратою здоров’я.

У селі Солонсько ми мали честь завітати до Руслана Шакало, справжнього героя громади. Руслан пройшов крізь пекло боїв та майже три роки перебував у російському полоні. Він отримав важкі поранення та контузії, але його дух залишився незламним. Від початку 2014 року Руслан мужньо обороняв Україну як навідник механізованого батальйону в Донецькій та Луганській областях. 3 січня 2024 року він повернувся з полону додому, довівши, що незламність українського духу є сильнішою за будь-які тортури.

У селі Вороблевичі ми зустрілися з двома відважними воїнами, які також пережили полон: Степаном Процівим та Андрієм Германом.
* Степан Проців, санітарний інструктор медпункту, потрапив у полон у 2022 році поблизу села Оріхове на Луганщині. 5 лютого 2025 року, внаслідок обміну, він нарешті повернувся до свого рідного села.
* Андрій Герман, з перших днів повномасштабної війни, став до лав захисників. У червні 2022 року, під час запеклих боїв у селі Лоскутівка на Луганщині, він опинився в полоні. 19 березня 2025 року, завдяки успішному обміну, Андрій повернувся до своєї родини.

У селі Летня ми навідались до Миколи Леськіва – молодого, але надзвичайно відважного воїна. Йому ще немає 22 років, а він уже мужньо захищав і боровся за свободу України, отримавши важкі тілесні ушкодження. Микола, незважаючи на юний вік, перервав навчання у Дрогобицькому педагогічному університеті ім. І. Франка, щоб добровільно стати до лав ІІІ штурмової бригади. Попри всі випробування, влітку 2025 року герой отримав диплом бакалавра з історії. Його приклад – це живе уособлення героїзму, відваги та патріотизму. Життя Миколи є незаперечним доказом того, що любов до Батьківщини та готовність жертвувати особистим заради спільного блага – це найвищі людські чесноти.

Під час цих теплих зустрічей ми мали змогу висловити свою глибоку вдячність нашим воїнам за їхню незламність і мужність. Ми поспілкувалися про їхнє життя в громаді, про їхні потреби та актуальні проблеми. Кожному захиснику були вручені символічні патріотичні подарунки. До Дня захисника України всі ветерани нашої громади також отримали грошові виплати. Проте, це лише крихітний знак нашої безмежної вдячності тим, хто ризикував і продовжує ризикувати всім, аби ми мали змогу жити у вільній країні.

Вони – наша справжня сила, наша гордість і надія на майбутнє. Саме завдяки таким людям ми віримо у неминучу перемогу світла над темрявою, а добра – над злом.

У цей особливий день ми звертаємося до Пресвятої Богородиці з найщирішим проханням укрити Україну Своїм святим Покровом. Бажаємо всім нам незламної мужності, глибокої духовної сили та козацької відваги. Нехай прагнення боронити рідну землю і надалі залишається найвищою та найціннішою рисою кожного українця.
Молимося за вас, воїни України! Слава нашим героям!