🕯️ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! 🕯️

Невблаганний час невпинно відраховує хвилини, години та дні. Цей відлік набуває особливого значення в умовах війни, де реальність диктує свої жорстокі правила. Особливо важко минає час, коли з фронту чекаєш повернення рідної людини, будь-якої звістки, коли серце стискається від невимовної туги. Ця стаття вшановує пам’ять Олександра Германа, головного сержанта механізованого взводу, який загинув, захищаючи Україну.

16 грудня 2024 року, під час запеклих бойових дій поблизу населеного пункту Новоіванівка Курської області, обірвалося життя нашого земляка, Германа Олександра Васильовича, 08.04.1978 року народження. Він був головним сержантом механізованого взводу механізованого батальйону Збройних Сил України. Його тіло вдалося повернути на рідну землю лише в червні 2025 року під час великого обміну. Нещодавно з’явилася можливість належно попрощатися з Героєм, провести його в останню путь з усіма військовими почестями, яких він беззаперечно заслуговує. Бойовий шлях Олександра розпочався ще у 2014 році, і з того часу військова справа стала невід’ємною частиною його життя. На початку повномасштабного вторгнення він сумлінно працював у військкоматі, глибоко переймаючись усіма подіями. Як справжній патріот, він добровільно пішов на фронт. Опинившись на передовій, Олександр Герман ніколи не ховався за спинами побратимів. Він мужньо боронив нашу державу та її громадян під Бахмутом, Часовим Яром, на надзвичайно гарячому Донецькому напрямку, а згодом – на Курщині. За свою відвагу та сумлінну військову службу він був нагороджений відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції», «За оборону України», а також численними Грамотами та Подяками.

Олександр Герман виріс у Федорівці, де провів більшу частину свого життя. Його завжди з нетерпінням чекали батьки, донька та дружина. Зима минулого року назавжди змінила колір їхнього життя на чорний. З того моменту, як зв’язок із ним обірвався, рідні докладали максимум зусиль, щоб зібрати хоч якусь інформацію і, врешті-решт, повернути його тіло. Донька, для якої батько завжди був найближчою людиною, прикладом для наслідування та авторитетом, не знаходила собі місця. Вона навіть обрала професію, ставши військовою, натхненна його прикладом. Неможливо описати глибину розпачу дружини, для якої він був надійною опорою. Безліч сліз пролили рідні нашого Захисника-героя. Рідний брат та дві сестри, разом зі своїми родинами, глибоко сумуватимуть за ним. Довіку залишиться зраненим серце матері, а донька ще не раз відчує пекучий біль відсутності батька. Їм усім його неймовірно бракуватиме.

Відданий військовій справі, надзвичайно сміливий та відповідальний, Олександр Герман захищав від ворога, перш за все, український народ та своїх рідних, віддавши найцінніше – власне життя. Його мужність і героїзм назавжди закарбуються в нашій пам’яті. Рідні, близькі та всі, хто знав цього Героя, завжди пам’ятатимуть його як оптиміста з добрим і щирим серцем, завжди сповненого позитиву, вірного товариша, рішучого та енергійного. До останнього подиху він залишався патріотом своєї Батьківщини.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! 🩵💛