🕯️ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

Навіть крізь час, що відділяє нас від моменту зникнення воїна, надія на його повернення живе у серцях рідних. Доки немає офіційного підтвердження загибелі, серце відмовляється вірити у найгірше. Згодом, невимовне горе охоплює душу, коли пам’ять вперто зберігає образ найдорожчої людини. Олег Юрійович Кизь, 17.07.1976 року народження, водій стрілецького відділення стрілецької роти Збройних Сил України, вважався зниклим безвісти протягом одного року та трьох місяців. Його життя обірвалося 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Зелене на Харківщині, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника. Весь цей час його сім’я не переставала чекати та сподіватися на диво. Донька та дружина активно долучалися до пошуків, шукали будь-яку інформацію, публікували оголошення, відстежували групи в соціальних мережах, що містять дані про полонених. Проте, жодні зусилля не приносили бажаного результату, і думки про непоправну втрату відганялися геть. Олег Кизь надзвичайно любив свою родину, тому розпач і біль близьких важко передати словами. Особливо болісно це для 11-річного сина, який втратив батька, та доньки, яка плаче за татом і шкодує, що він не побачить, якою дорослою вона стане. Дружина не може стримати сліз, адже втратила найріднішу, кохану людину. Вже ніколи разом вони не зможуть долати труднощі, підтримувати сина на шляху до успіху, турбуватися про доньку та тішитися майбутніми онуками. Але, мабуть, найтяжче горює мама Героя, бо немає страшнішого лиха, ніж ховати власне дитя.

Олег Юрійович народився та виріс у селі Ватутіне. Згодом, створивши власну сім’ю, оселився у с. Бірки колишнього Зміївського району. Де б він не бував, де б не працював, його завжди поважали та цінували за порядність, доброзичливість і готовність допомогти у скрутну хвилину. Він був стриманим, але мав величезну силу духу та нестримне прагнення бути опорою для своїх близьких. Його доброта і щедрість залишили незгладимий слід у серцях рідних.

Старший сержант Олег Кизь загинув у бою за Україну, сумлінно виконуючи бойове завдання. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях його рідних, побратимів і всієї громади. Його подвиг — це невпинне нагадування про ціну нашої свободи та про наш святий обов’язок бути вдячними і берегти мир, за який він віддав найцінніше – власне життя. Вшануймо пам’ять українського захисника!

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!