Герої не вмирають – вони навічно живуть у наших серцях, освітлюючи шлях до перемоги та незалежності України. Саме таким Героєм був Роман Сергійович Оліфір, пам’ять про якого ми вшановуємо сьогодні, у річницю його загибелі.

Народившись 31 грудня 1986 року у місті Чистякове (колишній Торез) на Донеччині, Роман Оліфір пройшов шлях від звичайного школяра до висококваліфікованого юриста, здобувши освіту у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Його життєвий шлях, сповнений прагнень та мрій, кардинально змінився у 2014 році, коли військова агресія змусила його та його родину залишити рідну домівку.

Переїзд на Рівненщину став для Романа та його близьких новим етапом. Тут він не лише знайшов роботу, обіймаючи посади заступника, а згодом і керівника сільськогосподарського підприємства, а й глибоко вкоренився у місцевій громаді. Його надзвичайна доброта, людяність та відкритість швидко завоювали серця рівнян. Він дбав про своїх батьків, був люблячим чоловіком для Марії та турботливим батьком для їхньої донечки Анечки, створюючи міцний фундамент для майбутнього. Його життя на Рівненщині стало прикладом того, як людина може віднайти своє місце, навіть далеко від рідних земель, якщо її серце сповнене світла та прагнення добра.

Попри те, що Роман не мав попереднього армійського досвіду, він не міг залишатися осторонь, коли нависла загроза над його Батьківщиною. Дружина Марія згадує, що його брат, учасник АТО, та його власний патріотичний дух стали потужним мотиватором. Він прагнув захистити своїх рідних, свою державу, мріяв про перемогу та підняття українського прапора над рідним містом на Донеччині. Ця непереборна жага до свободи та справедливості привела його до лав Збройних Сил України у лютому 2023 року. Він обрав шлях морського піхотинця, ставши частиною елітного підрозділу, готового до найскладніших випробувань. Мужність Романа була прикладом для багатьох, хто вагався.

Практично весь період своєї служби матрос Оліфір провів у гарячих точках, в епіцентрі активних бойових дій. Його чесність, людяність та незламність були відомі побратимам. Він ніколи не скаржився на труднощі, не нарікав на втому чи небезпеку, виконуючи свій військовий обов’язок із гідністю та самовідданістю. На жаль, 23 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку, 37-річний Роман Оліфір героїчно загинув. Його життя обірвалося заради майбутнього, заради миру та свободи, які він так прагнув забезпечити для своєї родини та всіх українців. Ця трагічна втрата стала болючим нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою незалежність, а пам’ять про подвиг цього воїна назавжди залишиться з нами.

Герої не вмирають, доки ми пам’ятаємо про них і шануємо їхній подвиг. Роман Сергійович Оліфір – один із тих, чиє ім’я буде вписане в історію України золотими літерами. Його відвага, жертовність та безмежна любов до Батьківщини є прикладом для наслідування. Вічна слава Герою, який віддав найцінніше за свою країну! Нехай його подвиг завжди буде живим у наших серцях.