Український народ пам’ятає своїх героїв, і сьогодні ми відзначаємо третю річницю з дня трагічної загибелі Олександра Андрійовича Гергелюка, мужнього військовослужбовця, уродженця села Тучин. Його коротке, але сповнене відданості життя є прикладом справжнього патріотизму та безмежної любові до рідної землі. Олександр Гергелюк народився 4 листопада 1997 року в мальовничому селі Тучин у простій родині робітників. З дитинства він вирізнявся щирістю та добротою. Олександр любив проводити час на свіжому повітрі, рибалив разом із батьком, навчаючись терпінню та любові до природи. Він завжди був надійним помічником для мами у домашніх справах, виявляючи відповідальність з раннього віку. Зростаючи у вірі та працелюбності, маленький Сашко регулярно відвідував церкву, прислуговуючи священнику, що сформувало його глибокі моральні цінності. Коли Олександру виповнилося п’ять, у нього з’явилася сестричка Богдана. Ця подія ще більше розкрила його турботливу натуру. Семирічний хлопчик активно допомагав мамі доглядати за молодшою сестрою, оскільки мати була змушена працювати. Усі шкільні роки Олександр Гергелюк був опорою для родини. Він збирав лікарські рослини та здавав їх у пункти прийому, аби хоч трохи покращити матеріальне становище сім’ї. Його особливою традицією було дарувати мамі та сестричці польові квіти – кульбаби, фіалки, ромашки, маки – демонструючи свою ніжність та увагу. Одного разу, на 8 березня, він здивував їх трояндами, купленими за гроші, призначені на шкільні булочки, що яскраво свідчило про його жертовність та безкорисливість. У 2014 році Олександр продовжив свою освіту в Соснівському професійному ліцеї, де здобув необхідні знання та навички. Його патріотичний дух покликав його до захисту Батьківщини, і вже у 2016 році Олександр Гергелюк підписав контракт зі Збройними силами України. Його служба та безпосередня участь в антитерористичній операції на сході країни були відзначені численними державними та відомчими нагородами, що є свідченням його мужності та відданості. Серед них: Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (17.02.2016), Нагрудний знак «Учасник АТО» від Генерального штабу ЗСУ, Нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій», Відзнака «За заслуги» від Фонду ветеранів воєнної розвідки, а також Відзнака «За службу державі» від ВГО «ЗВИТЯГА». Ці відзнаки яскраво підкреслюють його внесок у забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України. Після закінчення контракту у 2019 році, Олександр повернувся до цивільного життя та працював у місті Рівному в ТЗОВ «Компанія управління будівництвом «Моноліт»». Життя Олександра Гергелюка здавалося налагодилось. У жовтні 2020 року він зустрів своє справжнє кохання – односельчанку Владу. Молода пара вирішила жити разом, і Влада згадує цей час як найщасливіший рік у її житті. Олександр був уважним, спокійним, життєрадісним, приязним, подільчивим та люблячим чоловіком. Він не лише готував різні страви, а й активно допомагав молодій дружині по господарству, створюючи затишок та гармонію в їхньому домі. Проте, їхнє щастя було недовгим. 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, яке безжально забрало спокій і мир. Олександр Гергелюк не міг стояти осторонь. Вже 27 квітня 2022 року він був мобілізований до лав ЗСУ, знову ставши на захист своєї країни. 7 липня старший солдат Олександр Гергелюк героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Івано-Дар’ївка на Донеччині, віддавши найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України. Йому було всього 24 роки. 14 липня 2022 року героя поховали в рідному селі Тучин. Його пам’ять назавжди залишиться в серцях українців. Олександр Гергелюк – це не просто ім’я, це символ незламності та самопожертви. Вічна пам’ять та слава нашому Герою!