🇺🇦Герої не вмирають
A
вони назавжди закарбовані у наших серцях, освітлюючи шлях своєю мужністю та незламністю!

Сьогодні, у скорботну річницю, ми схиляємо голови, вшановуючи пам’ять Анатолія Миколайовича Лящука, справжнього захисника України, який віддав своє життя за її свободу та незалежність у боротьбі з російськими окупантами. Його жертовний військовий подвиг є вічним прикладом самовідданості.

Анатолій Миколайович народився 2 червня 1974 року в селі Майків, у родині Миколи та Ольги Лящуків. Разом із братом Іваном він зростав у атмосфері любові до рідної землі. Пізніше родина переїхала до села Курозвани, де збудувала власний будинок, що став для них справжнім сімейним гніздом.

Навчався Анатолій у Курозванівській школі, після якої здобув фах водія-механізатора у Корецькому СПТУ. Після завершення навчання пройшов строкову військову службу. Повернувшись, він сумлінно працював механізатором у місцевому колгоспі. Згодом одружився та переїхав до села Синів, де створив власну сім’ю. Його працьовитість була відома всім: він працював на Гощанському цегельному заводі, а також їздив на заробітки до Польщі, завжди дбаючи про свою родину.

У березні 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії, Анатолій Лящук без вагань став до лав Збройних Сил України. Він служив гранатометником стрілецького батальйону окремої механізованої бригади. Як захисник України, він брав участь у запеклих боях на території Донецької та Харківської областей, де мужньо протистояв ворогу, попри отримані поранення. Він завжди демонстрував рішучість та незламний дух.

Свій останній бій герой прийняв 11 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у Куп’янському районі, де проявив найвищу мужність. Тривалий час після цього він вважався зниклим безвісти, що стало періодом нестерпної тривоги для його близьких. Пам’ять про цього відважного воїна житиме вічно.

«Він був дуже добрим, турботливим сім’янином, люблячим батьком для сина Андрія та надзвичайно працьовитим. Мав золоті руки — займався будівельною справою, умів виконувати всі види робіт. До нього зверталися по допомогу — і він нікому не відмовляв. А ще дуже любив риболовлю. Мабуть, саме тому його бойовий позивний був “Рибак”», — згадує його дружина Лариса, підкреслюючи його світлу натуру та готовність завжди прийти на допомогу.

Герої не вмирають, доки ми пам’ятаємо їхні імена, доки їхній військовий подвиг надихає нас на боротьбу за вільну Україну. Вічна слава Герою Анатолію Миколайовичу Лящуку! Його самовідданість та жертовність навічно вписані в історію нашої країни.