Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях: Кропивницький віддав останню шану Воїну-захиснику Олександру Барахманському.

Місто Кропивницький знову проводжає в останню путь українського Воїна – старшого сержанта Олександра Барахманського. Його життєвий шлях обірвався трагічно, але його подвиг назавжди залишиться в пам’яті. Ця невимовна війна продовжує забирати найкращих синів України, залишаючи глибокий слід у наших серцях та в історії держави. 17 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля Часового Яру на Донеччині, загинув захисник України, старший сержант Національної гвардії Олександра Барахманський. Йому назавжди залишиться 34 роки.

Олександр Барахманський народився 10 квітня 1990 року у Кропивницькому. Він навчався у ліцеї «Мрія», а потім здобув фах слюсаря-електрозварювальника у Центральноукраїнському вищому професійному училищі імені Миколи Федоровського. Після служби у внутрішніх військах він працював у Державній установі “Кропивницька виправна колонія №6”. Проте, його справжнім покликанням стала військова служба, відданість захисту Батьківщини.

У 2012 році Олександр Барахманський підписав контракт із Національною гвардією України. З початком Антитерористичної операції на сході він без вагань став на захист держави, беручи участь у бойових діях на Донеччині. Там він проявив надзвичайну відвагу, силу духу та стійкість. За свою мужність і відданість службі Олександра було відзначено численними нагородами, серед яких — відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», орден «Хрест героя». Він мав заслужений статус учасника бойових дій.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських агресорів, Олександр Барахманський знову став до лав захисників. Із 1 березня 2022 року він служив гранатометником у батальйоні спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України, продовжуючи мужньо боронити свою землю.

Церемонія прощання з Героєм відбулася 4 вересня. Рідні, друзі, побратими та мешканці міста зібралися, щоб віддати шану своєму Герою. Траурний кортеж зустріли у середмісті, а останні почесті він отримав на Далекосхідному кладовищі. Пам’ять про Олександра вшанували хвилиною мовчання, прозвучала молитва за упокій його душі, Гімн України та сигнал «Пам’ять» у виконанні міського духового оркестру. Військовий комісар урочисто передав родині загиблого Державний Прапор України, як символ його жертовності та відданості.

Для своїх близьких Олександр був люблячим сином і батьком. Для побратимів – надійним другом та прикладом справжнього воїна, який до останнього подиху виконав свій обов’язок перед Україною. Його ім’я навіки викарбуване в серцях тих, хто його знав і пам’ятає його подвиг. Доземний уклін і вічна пам’ять Герою!

Слава Україні! Героям слава!