Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях: кропивничани віддали останню шану Воїну-захиснику.

У Кропивницькому знову невимовно скорботне прощання з українським Воїном, який пішов у засвіти, ставши до лав Янголів-захисників своєї землі. Сьогодні, 02 жовтня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища кропивничани віддали останню шану Герою – земляку солдату Дмитру Шилову, який став на захист свободи та незалежності рідної землі. Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України. Ця трагічна подія нагадує про ціну, яку платить наша держава за мир.

Дмитро Шилов народився 10 березня 1990 року в Кропивницькому. Навчався в Гімназії «Інтелект». Після закінчення закладу освіти вступив до Київського національного університету культури та мистецтв. Від самого дитинства Дмитро був всебічнорозвиненою особистістю. Він швидко опанував гру на гітарі: вона була для нього не просто інструментом — це був спосіб спілкування зі світом. Кожна мелодія, яку він грав, несла в собі тепло його серця, щирість почуттів і глибину думок. Для друзів і рідних його музика була віддушиною, вона дарувала радість, надію й спокій навіть у важкі часи. Його пісні залишалися в пам’яті надовго, бо торкалися найпотаємніших струн душі.

Водночас, доля познайомила його зі світом спорту, і Дмитро Шилов поринув у світ східних єдиноборств: кунг-фу, цигун. Ця справа була для нього більше, ніж хобі: це був шлях до самовдосконалення. Через тренування він пізнавав силу тіла, мудрість духу, навчався витримці та самоконтролю. Його вміння, дисципліна й глибоке розуміння філософії східних практик робили його особливою людиною. Друзі відчували поруч із ним упевненість і спокій, адже він випромінював внутрішню гармонію та силу. Був багаторазовим чемпіоном України, має багато заохочень, нагород та подяк. Його спортивні досягнення свідчили про неабияку наполегливість.

Після закінчення університету Дмитро Шилов розпочав свій трудовий шлях в Міжнародній компанії по продажу автозапчастин. Там він проявив себе відповідальним, цілеспрямованим і комунікабельним працівником. Його цінували колеги, бо він умів знаходити спільну мову з кожним, був уважним до деталей і завжди виконував свою роботу з максимальною віддачею. У 2019 році почав співпрацювати з компанією АПС-Кіровоград.

Із початком повномасштабного вторгнення Дмитро Шилов, не вагаючись, добровільно став на захист Батьківщини. Він мужньо прийняв на себе це важке випробування долі. Після проходження навчання був зарахований на посаду стрільця – санітара штурмового відділення. Це було непростим випробуванням, яке Дмитро прийняв із мужністю та внутрішньою гідністю. Бойові завдання, які він виконував, поєднували і силу воїна, і милосердя медика: рятуючи життя побратимів під час боїв, він не раз проявляв відвагу й самопожертву. Солдат Дмитро Шилов показав, що справжній захисник – це не лише хоробрість, але й турбота про інших.

Дмитро Шилов неодноразово був поранений, але кожного разу знаходив у собі сили повернутися в стрій, щоб знову стати поруч із тими, хто захищав Україну. Його стійкість і витримка вражали всіх, хто був поруч. Побратими цінували його за доброту, готовність підставити плече й прийти на допомогу навіть у найнебезпечніших ситуаціях. Ця відданість справі та товаришам була прикладом для багатьох.

Солдат Дмитро Шилов прийняв свій останній бій 23 травня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, її свободу та незалежність. Йому було 34 роки… Життя Дмитра Шилова стало символом відданості й жертовності. Він залишив по собі пам’ять як воїн, який до останнього виконував свій обов’язок і ніколи не зраджував своїх принципів. Для рідних він був найкращим сином, братом, другом, для побратимів — надійною опорою, для України — мужнім Захисником, який до кінця виконав свій обов’язок. Його життя — це приклад вірності, честі та любові до Батьківщини. Ми завжди пам’ятатимемо подвиг Дмитра Шилова.

Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування. Схилимо голови і вшануємо пам’ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам’ять!