🇺🇦Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях!

Сьогодні, відзначаючи другу річницю з дня загибелі захисника України Жданюка Василя Миколайовича, ми згадуємо його героїчний подвиг та відданість Батьківщині. Ця сумна дата нагадує нам про ціну, яку український народ платить за свободу та незалежність.

Василь Миколайович народився 6 квітня 1968 року в селі Кринички, де провів своє дитинство та юність. Навчався у Тучинській середній школі, демонструючи старанність та прагнення до знань. Після завершення школи вступив до Львівського сільськогосподарського інституту, обравши професію інженера. Це рішення відкрило перед ним нові можливості та перспективи.

Здобувши освіту, Василь Миколайович працював за спеціальністю у місцевому колгоспі «Червоний партизан», де застосовував свої знання та навички для розвитку сільського господарства. Після реорганізації колгоспу він продовжив свою трудову діяльність інженером в Тучинському геріатричному пансіонаті, надаючи свій внесок у забезпечення комфорту та благополуччя людей похилого віку.

З початком повномасштабної агресії росії Василь Миколайович без вагань став на захист України. Він, як і тисячі інших українців, відчув обов’язок захистити свою землю, родину та майбутнє країни. Сержант Жданюк Василь Миколайович, вірний військовій присязі, продемонстрував неабияку стійкість та мужність у бою за нашу Батьківщину.

19 березня 2023 року під час виконання бойового завданням неподалік с. Атинське Сумської області Василь Миколайович загинув, віддавши своє життя за Україну. Його героїзм та самовідданість назавжди залишаться в пам’яті українського народу. Він був не просто воїном – він був люблячим батьком, турботливим чоловіком, хорошим другом та справжнім патріотом, який понад усе любив Україну та вірив у її незалежне майбутнє.

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Вічний спочинок та світла пам’ять Василю Миколайовичу! Низький уклін рідним та близьким воїна, які переживають біль втрати.