ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

Війна безжально забирає найкращих – тих, хто був опорою для своїх родин, гордістю для громади та справжнім щитом для держави. З глибоким сумом та скорботою сповіщаємо, що 31 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Малий Вистороп, Сумської області обірвалося життя нашого земляка Єлісєєва Ігоря Анатолійовича, 10.01.1992 року народження. Ігор був стрільцем-помічником гранатометчика десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини А7788 Збройних Сил України. У грудні 2022 року розпочався його військовий шлях. Це був свідомий вибір Ігоря, адже йому було притаманне почуття справжнього патріотизму, він ніколи не уникав відповідальності, був порядною людиною з гострим відчуттям справедливості. Воював у гарячих точках на півночі та сході нашої країни. Після бойового виходу у складі штурмової групи в м. Торецьк отримав чергову контузію та проходив важкий шлях реабілітації. Проте ніколи не опускав рук, був справжнім життєлюбом та оптимістом.

Народився Ігор у Новій Водолазі, закінчив Нововодолазьку ЗОШ №2, працював у різних сферах у рідному селищі. Однокласники та всі, хто знав Ігоря Єлісєєва, назавжди запам’ятають його щирим і відвертим, доброзичливим, порядним та готовим завжди підтримати, прийти на допомогу. І під час військової служби він мав багато друзів, для побратимів був справжнім братом, надійним товаришем, його поважали і цінували. Вдома ж мав надійний тил – кохану дружину, донечку та сина. Історія кохання подружжя має незабутні сторінки, пов’язані з війною. Щемливі спогади про їх вінчання, про розпис у Мирнограді під час наступу на Авдіївку, коли фронт вже був дуже близько… Це було так романтично і водночас небезпечно. Для Ігоря це було надзвичайно важливо саме тоді, саме в такий спосіб, посеред хаосу та втрат повінчатись та одружитись, адже він понад усе хотів бути поруч з коханою, мріяв про мирне життя в колі люблячої сім’ї. Не втримати сліз та не витримати болю й розпачу, які принесла в їх родину ця жахлива непоправна втрата. Ніби серце розірвалось навпіл, і ятрять душу думки про те, як жити далі без нього, без його ніжності, без надійної опори, підтримки та розради. Разом із ним будь-які труднощі вдавалось долати, бо була незаперечна впевненість у ньому та завтрашньому дні. Родина була сенсом його життя, точкою опори, дружина була його голосом, як він сам говорив побратимам.

Нововодолазька громада схиляє голови в жалобі та щирій вдячності й вшановує пам’ять солдата Ігоря Єлісєєва, нашого Героя, який мужньо і відважно боронив нашу землю від ворога. І обіцяємо берегти цю пам’ять, передавати її прийдешнім поколінням і вірити в Перемогу, за яку він віддав найдорожче. Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях!

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!