Пам’ять про Героя: Останній земний уклін захиснику України

Громада знову занурена у скорботу, проводжаючи в останню путь справжнього патріота, відважного воїна, який віддав найцінніше – своє життя – за незалежність та свободу рідної України. Безжальна війна невпинно забирає кращих з нас, тих, хто міг би втілити свої мрії та принести ще більше користі для світлого майбутнього країни.

Сьогодні, 14 березня, в селі Голосків відбулася скорботна церемонія прощання з Героєм України, Федоченком Вадимом Васильовичем. З невимовним сумом в очах, стоячи на колінах, схиливши голови, зібралися рідні, близькі, друзі, бойові товариші та вдячні земляки, щоб віддати шану та провести до Небесного Легіону свого Героя-Захисника, солдата 24-ї окремої механізованої бригади, який загинув в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. Його життя було коротким, але сповненим героїзму… Йому було лише 30 років…

Федоченко Вадим Васильович народився 14 квітня 1994 року в селі Голосків, в родині Федоченко Галини Володимирівни та Василя Петровича. Навчався в Голосківській загальноосвітній школі I-III ступенів, продовжив навчання в Голосківському професійному училищі. У юному віці, близько 16 років, Вадим втратив батька, ставши єдиною опорою та підтримкою для своєї мами.

Згодом Вадим створив сім’ю. У любові та злагоді з коханою дружиною Наталією виховував доньку та сина. Його родина була для нього найбільшою цінністю.

Мобілізований 26 жовтня 2023 року до лав Збройних Сил України, спочатку проходив службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Там він знайшов підтримку та порозуміння серед побратимів, вміло підтримував бойовий дух та оптимізм, активно захищаючи Україну, за що отримав позивний «Зажигалка». У грудні 2023 року Вадим отримав важке поранення, тривалий час проходив лікування та реабілітацію (близько 6 місяців). Певний час працював у 10-му відділенні ТЦК. У 2024 році, після одужання, повернувся на передову, щоб захищати рідну землю, людей, майбутнє своїх та всіх дітей України у складі 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 07 березня 2025 року, внаслідок ворожого удару FPV-дроном, демонструючи надзвичайну мужність та героїзм.

Вадим любив дарувати дружині великі бордові троянди, сьогодні вона принесла їх йому, як символ вічної любові.

Меджибізька громада висловлює щирі співчуття родині загиблого Воїна-Захисника. Схиляємо голови в глибокій скорботі. Ми платимо надзвичайно високу ціну за нашу свободу і за нашу перемогу. Не забудемо! Не пробачимо! Вічна пам’ять Тобі, Герою! Низький уклін за Твій подвиг! Слава Україні! 🇺🇦