Герої не вмирають, поки живе наша пам’ять: чотири роки без Віталія Прокопчука

13 вересня — дата, що відгукується особливим болем у серці Зорянської громади. Минуло чотири роки, як у боях за Харківщину загинув наш земляк, відважний Захисник Віталій Іванович Прокопчук. Цього дня ми знову схиляємо голови у мовчазній шані та згадуємо людину, яка віддала найцінніше — своє життя — за свободу України.

Уся життєва дорога Віталія Прокопчука була просякнута любов’ю до рідного краю та своєї родини. Народився він у Голишеві, навчався в Клеванській школі №1, а згодом жив у Застав’ї, де разом із дружиною виховував двох синів. Для земляків він назавжди залишиться прикладом працьовитого, щирого та небайдужого чоловіка, який понад усе цінував родину й рідну землю.

Коли ворог прийшов нищити все, що було йому дороге, Віталій не вагався. 11 березня 2022 року він зі зброєю в руках став на захист своєї землі. Його рішення піти на фронт було свідомим вибором чоловіка, батька та патріота, який прагнув вибороти безпечне майбутнє для своїх дітей. Він добре розумів ціну свободи й готовий був віддати за неї все.

13 вересня 2022 року поблизу міста Лозова воїн виконав свій останній обов’язок перед Батьківщиною. Віталій Прокопчук загинув у боях за Харківщину, залишивши по собі світлу пам’ять, біль утрати та вдячність нащадків. Ми у глибокому боргу перед родиною Віталія за його жертовність. Його ім’я, відвага та вірність Україні назавжди вписані в історію нашого краю.

Пам’ять про Віталія Прокопчука — це не лише слова скорботи, а й нагадування про ціну, яку платить Україна за право бути вільною. Зорянська громада, друзі, побратими та рідні зберігають вдячність у серцях. Щирі співчуття рідним і близьким. Схиляємо голови у мовчазній шані. Вічна пам’ять та слава Захиснику! 🇺🇦🕯️

У ці дні представники Зорянської громади, духовенство та небайдужі мешканці об’єднуються у спільній молитві та спогадах. Хтось приносить квіти до могили, хтось згадує Віталія Прокопчука у соціальних мережах, а хтось просто зупиняється на хвилину мовчання. Така єдність — найкращий доказ, що подвиг Героя не забуто.

Історія Віталія Прокопчука — це історія тисяч українських родин, які війна розділила на «до» і «після». Він не шукав слави, не прагнув нагород. Він просто любив свою землю, свою громаду, свою родину і не зміг стояти осторонь, коли ворог прийшов на поріг. Саме завдяки таким людям Україна вистояла і продовжує боротьбу.

Для молодого покоління Віталій Прокопчук — приклад справжнього патріотизму. Його сини, родина та земляки можуть пишатися тим, що він був серед тих, хто не побоявся стати на захист Батьківщини. Ми маємо пам’ятати, що за кожною датою в календарі стоїть чиєсь життя, чийсь біль і чиясь жертва.