🕯️ ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! Світла пам’ять Сергію Струпову.

Харківщина знову схиляє голови в глибокій скорботі, оплакуючи непоправні втрати. На півночі області, де пекло війни найзапекліше, гинуть наші найвідважніші воїни. Нововодолазька громада вкотре відчуває біль втрати, сльози та розпач. Під час виконання бойового завдання в районі міста Вовчанськ загинув Сергій Ігорович Струпов, 1995 року народження. Він був бойовим медиком мотопіхотного взводу мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, народився і виріс у селі Новоселівка. З 26 вересня 2025 року зв’язок із ним обірвався, він вважався зниклим безвісти. На жаль, сумна звістка про загибель Сергія не змусила себе довго чекати. Для всієї родини, а особливо для матері, ці дні були вічністю. Вона щиро вірила, що син повернеться живим. Останні 7 місяців, без відпустки та вихідних, Сергій ніс службу у Вовчанську, рятуючи життя побратимів. Хоча спілкуватися з родиною було складно, Сергій надсилав голосові повідомлення, кожного разу промовляючи: «Мамуль, люблю тебе». Для матері він був найкращим сином, гордістю, опорою та надією, її золотою дитиною.

Сергій долучився до війська ще у 2015 році, під час строкової служби. У 2017 році він брав участь в АТО. Після повномасштабного вторгнення пройшов навчання в Іспанії, отримавши сертифікат бойового медика. Він врятував життя безлічі хлопців, ризикуючи власним. Сергій виходив на позиції, витягував поранених навіть без бойового наказу. Він діяв швидко, рішуче, адже на війні кожна хвилина має вирішальне значення. Вчасно надана медична допомога рятує життя та дає надію. Сергій це чудово розумів і робив усе можливе, долаючи втому, працюючи в умовах, де вижити було складно. Він умів творити дива, роблячи неможливе. Сергій ніколи не залишав нікого в біді, був надзвичайно людяним, співчутливим та милосердним. За сумлінну службу його нагороджено нагрудним знаком «Знак пошани» та, посмертно, орденом Козацький хрест «Навіки в строю».

Він дуже чекав на відпустку, мріяв про відпочинок. Минулого року Сергія спіткало велике особисте горе – від важкої невиліковної хвороби померла його кохана дружина, з якою він жив на Одещині. Вони мріяли про щасливу родину та дітей, але доля розпорядилася інакше. Найближчими людьми для Сергія залишалися його мати та молодший брат, з яким він підтримував тісний зв’язок і який також обрав військову професію. Загибель Сергія – це тяжка, непоправна втрата для всієї родини. Душа крається від болю, серце стискається, а сльози навертаються на очі, коли постає його світлий, усміхнений образ – такого турботливого, доброго і чуйного.

Світла пам’ять про нашого Героя-земляка, молодшого сержанта Сергія Струпова, житиме в кожній молитві за упокій його душі, у кожній сльозі. Його життя та жертовність об’єднують нас, навчають цінувати мир, свободу та берегти пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за наше з вами майбутнє.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!🇺🇦