Герої не вмирають! Сум’яни пам’ятають!🕯Сьогодні минає шість років з того трагічного дня, коли Україна та місто Суми втратили одного зі своїх відданих синів – Олега Лавренка, відомого як «Морпєх». 29 червня 2019 року його серце перестало битися, але пам’ять про його жертовність та незламний дух живе у серцях тих, хто знав його, та усіх, хто цінує свободу нашої Батьківщини.Олег Лавренко народився 17 січня 1960 року. Його шлях до захисту України розпочався з перших днів агресії. Він був не просто військовослужбовцем, а справжнім добровольцем, чиє покликання захищати рідну землю було сильнішим за будь-які перешкоди. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям – Олег мав інвалідність III групи та страждав від серцевої хвороби – він не вагаючись став на захист України. Його рішення приєднатися до лав захисників було продиктоване глибоким патріотизмом та усвідомленням важливості боротьби за майбутнє країни. «Морпєх» був активним учасником антитерористичної операції (АТО). Він пройшов через горнило боїв у найгарячіших точках, зокрема у Пісках та Приазов’ї, де проявив себе як відважний та безстрашний воїн. Олег Лавренко служив у складі легкопіхотного загону «Чорний Туман», а згодом – у 8-му окремому батальйоні «Аратта». Його військовий досвід та навички гранатометника були високо оцінені побратимами. Пізніше він долучився до роти протидиверсійної боротьби 117-ої окремої Сумської бригади тероборони, де продовжував виконувати свій обов’язок із неперевершеною відданістю.Навіть на фронті, де кожен день був випробуванням, здоров’я Олега Лавренка давало про себе знати. Він переніс два інфаркти та пневмонію, але щоразу повертався до строю, адже його воля до перемоги була незламною. Ці випробування не зламали його духу, а лише підкреслили його мужність та непохитність. Його боротьба була не тільки з ворогом, а й з власним тілом, яке він долав заради України. Він був прикладом незламності та життєствердження для своїх товаришів по зброї.Сумна звістка про смерть Олега Лавренка 29 червня 2019 року стала важким ударом для його родини, друзів та усіх, хто цінував його подвиг. Він помер через ускладнення хвороби, не доживши до свого 60-річчя. Це нагадування про те, якою ціною дається наша свобода та мир. Пам’ять про кожного полеглого героя, такого як Олег Лавренко, є священною і має жити вічно.Поховали Захисника 1 липня 2019 року на Алеї Слави Центрального кладовища міста Суми. Ця Алея стала місцем вічного спочинку для багатьох українських героїв, і Олег Лавренко гідно поповнив їхні лави, залишивши після себе слід справжнього патріота. Його могила стала місцем паломництва для тих, хто бажає вшанувати пам’ять справжнього воїна.За свій внесок у захист Батьківщини Олег Лавренко був посмертно нагороджений медаллю «Доброволець АТО». Ця нагорода – лише мала частина тієї вдячності, яку відчуває український народ до своїх героїв. Вона є символом визнання його відваги та самопожертви.Пам’ять про Олега Лавренка, його відданість та мужність, продовжує надихати нові покоління захисників України. Його історія – це історія справжнього героя, який віддав своє життя за майбутнє своєї країни. Ми ніколи не забудемо його подвигу.🇺🇦Вічна пам‘ять Героєві! Слава Захисникам і Захисницям України!