Рік без Героя: Сумщина вшановує пам’ять Євгена Корнієнка (Грек)🕯

Сьогодні виповнився рік з дня загибелі мужнього захисника України, сумчанина Євгена Корнієнка, відомого як «Грек». Його життєвий шлях, сповнений відданості, праці та боротьби за свободу, назавжди закарбувався в пам’яті земляків.

Євген народився 6 квітня 1977 року в мальовничому місті Лебедин на Сумщині. З юних літ його долею стало місто Суми, де він здобував освіту в школі № 22. Професійну майстерність він опанував у ПТУ № 16, ставши столяром-теслярем, а згодом продовжив навчання в Путивльському державному аграрному технікумі.

Його професійний шлях розпочався на ВАТ «Домобудівник», де він проявив себе як сумлінний працівник. Строкова служба у Збройних Силах України загартувала його дух, а подальша робота на АТ «Укрросметал» принесла визнання. За свій професіоналізм та вагомий внесок у соціально-економічний розвиток підприємства, Євген неодноразово був відзначений почесними грамотами та подяками. У 2009 році його кандидатура була висунута на здобуття почесного звання «Заслужений будівельник України», що свідчить про високий рівень його майстерності та відданість справі.

Особливе місце в біографії Євгена займала його участь у відтворенні «Гетьманської столиці» в Батурині. Його золоті руки створювали історично достовірні дерев’яні гармати, повертаючи до життя минуле української слави.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії, Євген Корнієнко не залишався осторонь. Він активно допомагав дитячій лікарні, опікуючись дітьми-сиротами, дбаючи про їхню безпеку під час повітряних тривог та обстрілів, евакуюючи до укриттів та підтримуючи персонал. Після деокупації Сум, він, ризикуючи власним життям, вивозив дітей на власному авто до західної України останнім «зеленим коридором».

17 березня 2022 року, усвідомлюючи всю небезпеку, Євген добровільно вступив до лав ЗСУ. Він служив у 710-й спеціальній транспортній службі, а згодом — у першій бригаді Князя Лева. На Торецькому напрямку він отримав поранення, але, незважаючи на це, відмовився від госпіталізації, прагнучи якомога швидше повернутися до виконання бойових завдань.

8 серпня 2024 року, виконуючи чергове бойове завдання в Донецькій області, Євген, вже у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха, де служив командиром 2 стрілецького відділення, зазнав тяжких поранень. 15 серпня 2024 року його незламний дух покинув тіло в лікарні. Його серце перестало битися, але пам’ять про його подвиг житиме вічно.

17 серпня 2024 року Герой знайшов останній спочинок на Алеї Слави Баранівського кладовища, де його проводжали з усіма військовими почестями.

🇺🇦 Вічна пам’ять Героєві! Слава Захисникам і Захисницям України!