Чорноморськ знову занурився у скорботу, втративши ще одного свого сина, мужнього воїна. Це гірка звістка, що пронизує серце кожного мешканця міста, адже кожен полеглий захисник – це невимовна втрата для всієї громади та країни. Вічна пам’ять Миколі Вікторовичу Науменку, який народився у 1981 році та віддав своє життя, захищаючи нашу Батьківщину. Він був солдатом резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу, і його відданість присязі Українському Народові була безмежною. Микола Вікторович, як і тисячі інших українських оборонців, стояв на захисті нашої свободи, нашого майбутнього, нашого мирного неба. Його шлях обірвався під час проходження лікування у ВМКЦ ЦР м. Вінниці, що стало результатом виснажливої служби на передовій.

Сьогодні вся Україна, і особливо Чорноморськ, схиляє голови перед його мужністю та жертовністю. Смерть кожного воїна – це болюче нагадування про ціну, яку ми платимо за своє існування, за право жити у вільній та незалежній державі. Пам’ять Миколи Науменка буде жити у наших серцях, як і пам’ять усіх Героїв Чорноморська, які віддали найцінніше – своє життя. Вони є прикладом незламності духу та патріотизму для майбутніх поколінь. Микола Вікторович Науменко приєднався до пантеону тих, хто навічно вписаний в історію України як її справжній захисник.

У цей скорботний час ми висловлюємо найглибші співчуття родині та близьким полеглого воїна. Немає слів, які могли б повністю висловити глибину нашого болю та вдячності за його самопожертву. Кожен з нас відчуває цю втрату як власну, адже він боровся за кожного з нас, за нашу землю. Його подвиг ніколи не буде забутий, а ім’я Миколи Науменка назавжди залишиться в літописі української боротьби за свободу. Ми повинні пам’ятати про кожного, хто загинув, і підтримувати тих, хто продовжує боронити нашу країну, а також родини, що втратили своїх близьких.

Ця трагічна звістка – не лише про смерть окремої людини, а й про втрату частини нашої спільної душі. Однак, попри біль, ми знаємо, що українські воїни непереможні у своєму дусі. Вони борються за правду, за справедливість, за світле майбутнє. І хоча тіло Миколи Науменка покинуло нас, його дух, його подвиг та його спомин залишаться з нами назавжди. Його приклад надихатиме нас до боротьби та перемоги, адже справжні захисники не вмирають, вони живуть у наших серцях і наших вчинках. Вони є тією силою, що дозволяє Україні триматися і йти до перемоги.

Ми вдячні кожному воїну, кожному захиснику України за їхню відвагу та відданість. Нехай Вічна пам’ять про Миколу Науменка та всіх, хто поклав своє життя за Україну, буде світлою і невмирущою. Ми маємо бути гідними їхньої жертви, продовжуючи їхню справу і будуючи сильну, незалежну та процвітаючу державу. Не забудемо! Не пробачимо! Слава Україні!