Герої, які назазавжди в наших серцях.2 липня 2025 року минає два роки від трагічної загибелі нашого Героя – Куцого Сергія Володимировича. Уродженець села Крикливець, що належить до Крикливецького старостинського округу Крижопільської селищної територіальної громади, Сергій Куций віддав своє молоде життя за свободу та незалежність України. Його героїчна смерть сталася поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області, де він, як і тисячі інших оборонців, стояв на варті нашої країни. Ця пам’ять про героя є священною для нашої громади та всієї України, нагадуючи про велич його подвигу.Сергій Куций був не просто військовим, він служив командиром відділення інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальйону 72 окремої механізованої бригади однієї з військових частин Збройних Сил України. Він відважно і самовіддано захищав рідну землю та кожного з нас. Його службовий шлях – це приклад непересічної мужності, рішучості та непохитної вірності військовій присязі. За свою відданість та героїзм, Сергій Куций був представлений до високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Це є свідченням його великого внеску у боротьбу за вільну Україну та визнання державою подвигу цього відважного воїна.Сьогодні ми всі у великому боргу перед Сергієм, як і перед кожним Героєм, який поклав своє життя за Україну. Цього дня, у гіркі роковини його загибелі, ми низько схиляємо голови у глибокій скорботі. Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет, депутатський корпус та вся громада висловлюють найщиріші співчуття родині Куцого Сергія. Ми сумуємо разом з вами, розділяючи цей нестерпний біль втрати. Ця вічна пам’ять про нашого захисника є непорушним фундаментом нашої національної ідентичності та вдячності.Ми обіцяємо завжди пам’ятати нашого Героя. Пам’ятатимемо його таким, яким він був за життя: мужнім, хоробрим, відважним. Але Сергій був не лише воїном, він був доброю, чуйною, товариською та люблячою людиною, яка завжди мала сонячну посмішку на вустах. Ці риси його характеру назавжди залишаться в наших серцях, нагадуючи про світлу особистість, що так рано пішла з життя. Його внесок як захисника України є неоціненним, і ми завжди згадуватимемо його самовідданість.Пам’ять про Сергія Куцого та всіх полеглих оборонців України буде жити вічно. Вони віддали найцінніше – своє життя – заради нашого майбутнього, заради миру та свободи. Тому сьогодні ми знову і знову повторюємо слова, які стали незламним символом нашої вдячності та шани: Герої не вмирають! Героям слава! Ми вшановуємо його орден «За мужність» як символ найвищого визнання його самопожертви. Кожен загиблий воїн заслуговує на цю пам’ять та шану від кожного українця.Цей день нагадує нам про ціну свободи та незалежності, яку наша країна відстоює ціною життів найкращих синів і дочок. Ми маємо бути гідними їхньої жертви, продовжуючи боротьбу та розбудовуючи сильну, незалежну Україну. Нехай світла пам’ять про Куцого Сергія Володимировича назавжди залишиться в наших серцях. Його самопожертва є прикладом для майбутніх поколінь, що наслідуватимуть подвиг справжнього захисника України та продовжуватимуть боротьбу за вільне майбутнє.