Наші серця сповнені болю та гордості, коли ми згадуємо тих, хто віддав найцінніше — своє життя за свободу та незалежність України. Липень стає місяцем особливої пам’яті, адже саме цього місяця народилися або прийняли свій останній бій незламні захисники, чиї імена навіки вписані в історію нашої країни. З молитвою та глибокою шаною ми згадуємо кожного українського воїна, який боровся до останнього подиху, щоб ми могли жити у вільній державі. Ці герої – приклад непереможності духу та безмежної любові до Батьківщини.

Серед тих, хто назавжди залишився у липні, є:

🔹ЛЕВКО Іван, солдат 24-ї ОМБр імені Короля Данила, житель мальовничого села Поріччя. Іван загинув 1 жовтня 2022 року, виконуючи бойове завдання із захисту України в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області. Понад рік він вважався зниклим безвісти, тримаючи свої родини та побратимів у напрузі, однак після проведення складної процедури ідентифікації було підтверджено його загибель. 2 липня Івану виповнилося б 26 років. Його молодість та відданість залишаються з нами.

🔹МОСТОВИЙ Павло, хоробрий солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Народився у селі Ясенів Львівської області, проживав у селі Мальчиці. Павло загинув 24 квітня 2023 року у запеклих боях з окупантами на Донеччині, де щодня відбуваються важкі зіткнення за нашу землю. 12 липня Павлу виповнилося б 35 років. Ми пам’ятаємо його мужність і самопожертву.

🔹ДУМАНСЬКИЙ Юрій, лейтенант, відважний командир взводу 24-ї окремої механізованої бригади. Цей український воїн загинув ще 14 серпня 2014 року під час підступного артилерійського обстрілу в районі селища Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область. Його жертва була однією з перших у цій неоголошеній війні. 17 липня Юрію виповнилося б 34 роки. Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби за українську незалежність.

🔹ПОКРИЩУК Владислав, головний сержант з Івано-Франкового, який у перший же день повномасштабного вторгнення без вагань пішов захищати Батьківщину, вступивши до лав 80-ї ОДШБр. Він боровся з ворогом спочатку на Миколаївщині, демонструючи незламний опір, а потім і на Сході країни. Згодом продовжив боротьбу у складі Сил спеціальних операцій. Владислав, один із багатьох загиблих героїв України, віддав життя 26 грудня 2023 року від мінометного обстрілу, мужньо боронячи Харківщину. 15 липня йому виповнилося б 28 років. Його шлях – приклад справжнього патріота.

🔹ДОБРИЧ Тарас, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, позивний «Тополя», житель села Вороців. Тарас загинув 31 травня 2022 року під час надзвичайно важкого бою біля села Врубівка на Луганщині. Його жертовність є нагадуванням про ціну свободи. 18 липня Тарасу виповнилося б 51 рік! Ми завжди пам’ятатимемо його внесок.

🔹ЗАБАВА Ігор, солдат 63-ї окремої механізованої бригади, який проживав у селі Паланки. Ігор загинув 19 серпня 2022 року від важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілу в селі Благодатне на Миколаївщині. Його життя обірвалося, коли він стояв на захисті рідної землі. 26 липня Ігорю виповнилося б 52 роки. Його самовідданість – це вічний приклад.

🔹ФІАЛКА Володимир, головний сержант 103-ї бригади Сил ТрО ЗСУ, відомий бігун, представник клубу ShypShyna Run Club, житель села Кожичі. Володимир загинув 23 березня 2023 року, захищаючи Україну від російських окупантів на Харківщині, під час прямого танкового обстрілу. Це трагічний приклад жорстокості війни. 31 липня Володимиру виповнилося б 35 років. Його пам’ять буде жити у наших серцях.

Ми також пам’ятаємо тих, хто назавжди залишився у липні, чиї роковини загибелі припадають на цей місяць:

🔹КОСТЕЛЬНИЙ Андрій за позивним «Грізлі», головний сержант 1-ї роти спеціального призначення військової частини А4002, житель Івано-Франкового. Ще на початку війни, у 2015 році, Андрій відзначився активною громадянською позицією та патріотизмом, а згодом приєднався до АТО. Наш захисник загинув 6 липня 2024 року у бою, виконуючи свій обов’язок. Цього місяця минає річниця загибелі цього відважного героя, чий внесок у захист Батьківщини неоціненний.

🔹ПЕЦОЛЬД Андрій, військовослужбовець військової частини А1376, житель села Великополе. Він став на захист Батьківщини у перші дні повномасштабного вторгнення. Згодом, як батько трьох дітей, був демобілізований. Проте навесні 2024 року добровільно повернувся до лав захисників, відчуваючи свій обов’язок перед країною та майбутніми поколіннями. Служив командиром стрілецького відділення. У липні 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області, зник безвісти. Після проведення ідентифікації 27 лютого 2025 року його загибель було підтверджено. Цього місяця виповнюється річниця його загибелі.

🔹БОРУХ Василь спочатку був у складі 10-го окремого стрілецького батальйону ТРО, а пізніше перевівся до 116-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Народився захисник у селі Дрогомишль Львівської області, жив у Львові. Упродовж майже 30 років викладав історію України у Домажирському ЗЗСО І-ІІІ ступенів, за ці роки він навчив не одного учня пишатися тим, що ми є українцями! Заклад освіти перейменовано на його честь, що є яскравим свідченням його значного внеску у виховання патріотизму. Він пішов у перші дні добровольцем зі словами: «Зараз вирішується доля України, якщо я не стану на її захист, я не зможу викладати історію». 12 липня 2023 року в місті Оріхів Запорізької області під час виконання бойового завдання Василь загинув. Цього місяця виповнюється друга річниця загибелі цього великого Героя.

🔹БЕРЕЩАК Тарас, старший стрілець, оператор механізованого батальйону в/ч А70141, житель села Вороців. З початком повномасштабного вторгнення Тарас повернувся з-за кордону і пішов добровольцем боронити цілісність та незалежність України. Останній свій бій він прийняв 21 липня на Луганщині, захищаючи наші позиції. Цього місяця виповнюється друга річниця його загибелі.

Кожен із цих воїнів, кожен загиблий герой України, є невід’ємною частиною нашої пам’яті. Їхня відданість, стійкість та готовність пожертвувати власним життям заради Батьківщини заслуговують на вічну шану. Ми ніколи не забудемо їхню мужність, їхню жертовність і безмежну любов до України. Слава Україні! Героям слава!