🇺🇦Герої, що залишилися у травні: Пам’ять про полеглих захисників України

Травень – місяць, коли ми вшановуємо пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну. Цей місяць нагадує нам про неймовірну хоробрість та жертовність наших воїнів, які назавжди залишилися в строю. Згадаймо їхні імена та вклонімося їхньому подвигу.

Зеновій Васько – головний сержант 63-ї окремої механізованої бригади, мешканець села Поріччя. 15 травня йому виповнилося б 52 роки. Загинув 20 серпня 2022 року внаслідок важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілу. Його ім’я навіки вписане в історію героїзму.

Юрій Сафроненко – житель Івано-Франкового, учасник миротворчої місії в Іраку, ветеран АТО. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року знову став на захист України. 27 травня йому виповнилося б 46 років. Загинув 26 березня 2022 року під час бойового зіткнення та артобстрілу поблизу Попасної. Він був люблячим чоловіком і батьком, бійцем Королівської бригади. Його відвага – приклад для наслідування.

Віктор Олексин – старший сержант поліції, уродженець Івано-Франкового. 27 травня йому б виповнилося 37 років. Проходив службу у поліцейському взводі №3 роти №1 батальйону поліції особливого призначення «КОРД» ГУНП у Львівській області. Загинув 17 жовтня 2024 року під час обстрілу в місті Торецьк Донецької області. Приклад хоробрості, відваги та відданості. Виконав свій обов’язок до останнього.

Мирон Ковальський – уродженець села Великополе, мешканець села Карачинів. 30 травня йому виповнилося б 52 роки. Воїн 68-ї єгерської бригади. З 9 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. 18 січня 2025 року після експертизи було встановлено, що Мирон загинув 3 травня 2024 року поблизу Семенівки Покровського району Донецької області. Його життя – символ незламності.

Кучма Роман – солдат 63-ої окремої механізованої бригади, житель селища Івано-Франкове. Був мужнім і вірним сином України. Загинув 1 травня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його героїзм житиме вічно.

Романчук Володимир – військовослужбовець 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, проживав у Львові. Життя воїна обірвалося 8 травня 2022 року внаслідок бойових дій поблизу н.п. Білогорівка Луганської області. Похований у селі Дубровиця. Його жертва – нагадування про ціну свободи.

Стадничук Володимир – боєць 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила, мешканець Івано-Франкового. Героїчно загинув 9 травня 2022 року у боях біля н.п. Золоте Луганської області. Володимир віддав життя заради майбутнього України. Його подвиг – взірець для прийдешніх поколінь.

Басінський Іван – воїн 123-ої окремої механізованої бригади, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки в/ч А4945. Загинув 14 травня 2024 року в районі н.п. Старомайорське Донецької області, захищаючи Україну від ворога. Його мужність – легенда.

Гайда Михайло – головний сержант, командир гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону в/ч А0998, уродженець смт Івано-Франкове. Загинув 29 травня 2022 року під час масованого артилерійського обстрілу поблизу н.п. Катеринівка – Комишуваха на Луганщині. Його відвага – приклад для всіх нас.

Кріль Ігор – позивний «Рудий», боєць 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, житель села Поріччя. Загинув 30 травня 2023 року на Донеччині в бою з окупантами. Його пам’ять вічна.

Добрич Тарас – військовослужбовець 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила, позивний «Тополя», житель села Вороців. Загинув 31 травня 2022 року під час важкого бою поблизу с. Врубівка на Луганщині. Його самопожертва – найбільша цінність.

Вічна пам’ять і слава Героям! Вони віддали найцінніше — своє життя — заради нашого майбутнього. Ми ніколи не забудемо їхню мужність, жертовність і любов до Батьківщини.