#Герої_не_вмирають

Вічна пам’ять герою: громада Ромен зустріла та провела в останню путь воїна Віктора Кіктєва

Війна, на жаль, продовжує забирати найкращих синів України. Роменська громада знову схилила голови у скорботі – “на щиті” до рідного дому повернувся Захисник Віктор Валерійович Кіктєв. Ця сумна звістка знову нагадує про страшну ціну, яку платимо за свободу та незалежність.

Мешканці громади зустріли Героя навколішки, утворивши живий коридор, встелений національною символікою. Прощання з Віктором відбулося на Алеї Слави, де зібралися рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі та просто небайдужі мешканці. Усі присутні віддали останню шану та помолилися за упокій душі воїна.

Міський голова Олег Стогній висловив щирі співчуття родині загиблого, підкресливши, що Віктор Кіктєв віддав своє життя за мирне небо над Україною. Він наголосив, що Віктор був прикладом мужності та відваги, справжнім патріотом, який чесно виконав свій обов’язок.

Під час прощання звучав Гімн України, присутні клали квіти до домовини, вклоняючись подвигу Захисника. Віктор Кіктєв був не просто воїном, він був світлою людиною, люблячим сином, батьком, братом та другом. Він народився 9 березня 1985 року, мав 40 років. Його життя було сповнене прагненням до кращого, любові до родини та рідної землі.

Віктор здобув освіту, працював, зустрів кохання та створив сім’ю. У 2009 році сім’я переїхала до Ромен, де він пропрацював десять років. З початком повномасштабного вторгнення він не залишився осторонь. Залишивши родину за кордоном, Віктор повернувся до Києва, а потім пішов захищати рідну землю.

Восени 2024 року Віктор був мобілізований. Пройшов військову підготовку та став оператором взводу протитанкових ракетних комплексів. Його підрозділ одразу вирушив на Курський напрямок. Побратими згадують Віктора як мужнього та відважного бійця, який завжди підтримував товаришів. За густу бороду його називали “Саїд”. Він знаходив час для спілкування з родиною, незважаючи на складні умови війни.

На жаль, у лютому 2025 року Віктор отримав поранення, проходив лікування, але не здавався. Навіть з ушкодженою рукою він прагнув повернутися до побратимів, але доля розпорядилася інакше. 23 березня 2025 року серце Віктора Валерійовича Кіктєва перестало битися. Він помер від гострої легенево-серцевої недостатності.

Роменська громада втратила не просто воїна, а світлу та добру людину. Його пам’ять назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав. Щирі співчуття родині та близьким. Вічна пам’ять Герою!