#Герої_не_вмирають

У СКОРБОТІ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ: Роменська громада попрощалася із Захисником України Русланом Василівим

Російсько-українська війна – це трагедія, що торкнулася кожної родини та громади, усієї української нації. Вона щоденно приносить сльози, руйнує долі, залишає незагоєні рани. Найстрашніше – вона забирає життя мужніх та відданих синів України. Тих, хто без вагань ставав на захист, став щитом для всіх нас.

Серце стискається від болю… Знову сумна звістка… У боротьбі за волю та незалежність нашої держави загинув Захисник України – Руслан Михайлович Василів, уродженець Андріяшівської громади. Роменська громада схилила голови у скорботі.

Віддати останню шану Герою зібралися рідні, представники влади громади, священнослужителі, друзі, військові побратими та небайдужі мешканці. Утворивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, відчуваючи скорботу та біль від непоправної втрати, земляки прощалися із Захисником.

🕯️ Люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Руслана лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели чин відспівування.

Міський голова Олег Стогній висловив щирі слова співчуття: «Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Героя, чия мужність і відданість стали прикладом для кожного з нас. Руслан Василів – символ гідності, сили та любові до України. Схиляю голову перед його світлою пам’яттю та висловлюю глибокі співчуття рідним та близьким. Ваша втрата – це наша спільна втрата. Світла пам’ять Герою!»

🕯️ Люди не стримували сліз… Спільна молитва за упокій душі Руслана лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели чин відспівування.

Життєвий шлях Руслана Михайловича Василіва:

Захисник народився 7 жовтня 1981 року в селі Біловод, Роменського району, Сумської області. У 1993 році родина переїхала до села Саханське. Закінчивши Попівщанську школу, Руслан здобув професію тракториста-машиніста у Глинському ПТУ-37. Його знали як щирого, відкритого, працьовитого чоловіка, готового допомогти. Його поважали та любили – як сусіда, друга, сина.

У грудні 2024 року він без вагань вступив до лав Збройних Сил України, пройшовши військово-лікарську комісію. У січні 2025 року розпочав службу в ЗСУ. Обіймав посаду такелажника 1 відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.

Він був гідним воїном, вірним присязі, відважним захисником, справжнім патріотом. Але 7 квітня 2025 року його життя обірвалося…

У Руслана залишилася мама, яка втратила найдорожче – сина. Немає слів, щоб зменшити біль цієї втрати.

Роменська громада щиро розділяє горе рідних та близьких Руслана Василіва. Нехай світла пам’ять про Василіва Руслана Михайловича ніколи не згасне. Нехай його ім’я буде вкарбоване у вічність як символ гідності, честі й любові до України.

Спочивай з миром, Герою…

🕯️ Вічна слава та світла пам’ять Захиснику України – Василіву Руслану Михайловичу!

За повідомленням відділу внутрішньої політики