⚔️ Гетьман, який брав Москву: Петро Сагайдачний та його похід 1618 року ⚔️

1618 рік. Східна Європа охоплена конфліктом між Річчю Посполитою та Московським царством – справжня «гра престолів» XVII століття. У цей бурхливий час майбутній польський король Владислав IV виношував амбітні плани: зайняти московський трон та повернути землі, втрачені в попередніх війнах. Його амбіції знайшли потужну підтримку у Війську Запорозькому, яке очолював гетьман Петро Сагайдачний.

На той час козацтво вже було значною військовою та політичною силою, тому союз із ним був надзвичайно вигідним для Владислава. Не менш важливими були й власні політичні та економічні інтереси козаків, які спонукали їх долучитися до цього походу. Петро Сагайдачний, як харизматичний лідер, вмів об’єднувати сили для досягнення спільних цілей.

У червні 1618 року 20-тисячне запорозьке військо вирушило від Путивля в напрямку Москви. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний продемонстрував себе як талановитий і рішучий полководець, неодноразово збиваючи з пантелику московських воєначальників. Наступ розвивався успішно: запорожці захопили міста Лівни та Єлець, здобули низку перемог на Рязанщині та в Мещерських краях. Ця військова кампанія підкреслювала бойову міць та стратегічне мислення українського козацтва.

Восени козацькі сили досягли села Тушино, де об’єдналися з союзним польсько-литовським військом королевича Владислава. 11 жовтня 1618 року запорожці під проводом Сагайдачного та армія королевича розпочали штурм Москви. Водночас козаки демонстрували успіхи й на південь від столиці, заволодівши Калугою та Серпуховим. Настільки несподіваний та потужний наступ змусив московитів шукати шляхів до переговорів.

Похід завершився укладенням Деулінського перемир’я 11 грудня 1618 року. За умовами угоди, землі, які раніше належали Московському царству, – Чернігівська, Новгород-Сіверська та Смоленська – поверталися до складу Речі Посполитої. Ця подія стала значним військовим та політичним успіхом для обох сторін.

Штурм Москви козаками Сагайдачного у співпраці з польсько-литовським військом королевича Владислава є яскравою сторінкою українсько-польсько-литовської військової історії. Це партнерство демонструє, як спільні дії можуть призвести до значних результатів, що має паралелі з нинішніми викликами, з якими стикається Україна.

Постать гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного стала прикладом для наступних поколінь. Його ім’я носить Національна Академія сухопутних військ у Львові, що підкреслює його незмінний вплив на українське військо. Такі історичні постаті надихають і сьогодні.

Ілюстрації: показові приклади.