Міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар висловив свою позицію щодо війни між Україною та Російською Федерацією, наголошуючи на відсутності військового вирішення цього конфлікту. На його думку, єдиний шлях до припинення бойових дій полягає в застосуванні дипломатичних методів та неухильному дотриманні принципів міжнародного права. Ця заява підкреслює необхідність пошуку мирних шляхів для стабілізації ситуації в регіоні, що є критично важливим для всієї Європи.

“Повернемося до дотримання міжнародного права і будемо шукати шляхи комунікації з Російською Федерацією”, – зазначив Бланар, підкреслюючи важливість відновлення діалогу навіть у найскладніших умовах. Він також висловив думку, що Захід повинен прагнути до співпраці з Росією, навіть якщо це вимагатиме перегляду попередніх підходів. Міністр припустив можливість “прощення” минулих подій, що викликало значний резонанс у міжнародній спільноті, особливо на тлі триваючої агресії.

“А може, навіть пробачити все, що сталося”, – додав Юрай Бланар, чиї слова стали предметом широкого обговорення. Ця позиція викликає питання щодо послідовності зовнішньої політики Словаччини та її ролі в колективних діях Європейського Союзу щодо українсько-російського конфлікту. Словаччина, разом з Угорщиною, часто виступає проти посилення санкційного тиску на Росію, що створює певні труднощі для вироблення єдиної політики ЄС.

Словаччина: вето та санкції проти РФ

Позиція Словаччини щодо антиросійських санкцій Європейського Союзу є однією з ключових тем у міжнародній політиці. Словаччина систематично використовує своє право вето для блокування деяких рішень, спрямованих на посилення обмежень проти Російської Федерації. Нещодавно стало відомо, що Словаччина продовжує блокувати ухвалення 18-го пакета санкцій проти Росії. Це свідчить про глибокі розбіжності всередині ЄС щодо стратегії врегулювання конфлікту та тиску на агресора. Ймовірно, ухвалення цих обмежень може бути відкладено щонайменше до наступного тижня, що затягує процес та дає Росії додатковий час для адаптації до існуючих умов.

Причиною такої позиції, за словами Юрая Бланара, є прагнення Словаччини отримати гарантії від Європейського Союзу щодо пом’якшення економічних наслідків відмови від російських джерел енергії. Це вказує на те, що питання енергетичної безпеки є пріоритетним для уряду Словаччини. Вони вимагають компенсаційних механізмів, які б забезпечили стабільність їхньої економіки в умовах переходу на альтернативні джерела постачання. Така умова створює прецедент і може вплинути на подальші дискусії щодо узгодження санкційних пакетів в рамках ЄС. Позиція Словаччини демонструє складність досягнення консенсусу в Євросоюзі, де національні інтереси часто переплітаються з колективною безпекою та стратегією.

Прагнення до дипломатичного вирішення конфлікту, а також блокування санкцій з боку Словаччини, підкреслює багатовекторність та часом суперечливий характер європейської зовнішньої політики. Ці дії Словаччини мають значний вплив на ефективність міжнародного тиску на Росію та на загальний хід українсько-російського конфлікту.