Вчені з провідних наукових установ провели ретельний аналіз двох типів супутникових даних. Ці дані дозволяють фіксувати не лише загальну хмарність, а й зміни у кількості сонячної енергії, яка утримується планетою. Було виявлено, що найбільш ефективні у відбитті сонячного випромінювання – щільні хмарні покриви – найчастіше зустрічаються у високих широтах, ближче до полюсів. Саме в цих критично важливих регіонах площа хмар за останні 24 роки зменшилася на 1,5-3% за десятиліття. Це значне “скорочення хмарності” має прямий вплив на “глобальне потепління”.

Професор Крістіан Якоб, один з авторів цього дослідження, пояснив, що причиною є зміщення великих вітрових систем у бік полюсів, що призводить до “стискання” хмарності. Ці зміни повністю відповідають прогнозам комп’ютерних моделей, що симулюють наслідки зростання концентрації вуглекислого газу (CO₂) в атмосфері, основною причиною якого є спалювання викопного палива. “Моделі передбачали такі зміни в основних вітрових системах, тож сам факт зміщення не став несподіванкою”, – зазначив професор Якоб, підкреслюючи, наскільки глибоко ці процеси впливають на “кліматичну кризу” та прискорюють “глобальне потепління”.

Критичне значення хмар для нашої планети

Хмари виконують подвійну функцію: вони можуть як відбивати сонячну енергію назад у космос, так і сприяти утриманню тепла біля поверхні Землі, наприклад, під час теплих ночей з суцільною хмарністю. Однак, за словами Якоба, у цілому хмари мають охолоджуючий ефект для планети, тому їхнє “скорочення хмарності” створює виражений “нагрівальний ефект”. Це прямо впливає на “енергетичний баланс Землі”, змінюючи “наслідки зміни клімату”.

Професор Метт Інгленд, один з провідних кліматологів, який не брав участі в цьому конкретному дослідженні, підтвердив: “Хмари є ключовим елементом “енергетичного балансу Землі”. Будь-яка зміна хмарності буде сильно впливати на те, як розвиватиметься антропогенна зміна клімату.” Він додав, що опубліковане дослідження допомагає пояснити рекордні температури на суші та в океанах у 2023 та 2024 роках, які “вийшли за всі рамки” прогнозованих показників. Це “підвищення температури” свідчить про поглиблення “глобального потепління”.

Загадка різкого температурного стрибка

Кліматологи продовжують шукати повне пояснення причин цього різкого “підвищення температури”. Серед можливих факторів розглядається зниження викидів діоксиду сірки від міжнародного судноплавства – частки цього газу відбивають сонячне випромінювання та сприяють освітленню хмар. Також обговорюються зменшення кількості пилу, що переноситься вітром над північною Атлантикою, який може охолоджувати регіон, та підвищення вмісту водяної пари в атмосфері – потужного парникового газу – після підводного вулканічного виверження поблизу Тонга у 2022 році. Всі ці фактори взаємодіють, посилюючи “кліматичну кризу”, і призводять до непередбачуваних “наслідків зміни клімату”.

Доктор Мартін Джукер, який вивчав наслідки виверження, зазначив, що кліматичні моделі мають труднощі з відтворенням реакції хмар на потепління, і тому нове дослідження буде корисним для їхнього доопрацювання. Це яскравий приклад так званого “кліматичного зворотного зв’язку”, коли хмари реагують на зміни, спричинені зростанням концентрації парникових газів. Однак, доктор Джукер висловив сумнів, що саме зміна хмарності за останні 20 років може повністю пояснити такий різкий температурний стрибок 2023 року. Незалежно від усіх причин, “скорочення хмарності” безумовно є значним чинником у цьому процесі, що підтверджує серйозність проблеми “глобального потепління” і невідкладність дій для боротьби з “кліматичною кризою”. Розуміння цього феномену є ключовим для прогнозування “наслідків зміни клімату”.