Горить свіча і пам’яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає.
Горить свіча і плачуть небеса,
Героїв Україна пам’ятає…

🕯️ Сьогодні минає рік… Рік гіркої розлуки, нестерпного болю, вічного жалю і незгасної пам’яті. 12 травня 2024 року жорстока війна забрала життя Петра Васильовича Серновського — нашого земляка, відданого сина України, воїна, який у найтяжчий для держави час став на її захист. Пам’ять про Петра Васильовича Серновського назавжди залишиться в наших серцях.

З перших днів повномасштабного вторгнення Петро не вагався — став до лав оборонців. Служив молодшим сержантом у складі 56-ї резервної роти військової частини А4123. Його мужність та відданість стали прикладом для багатьох. Петро Серновський – справжній герой.

Мужній, сміливий, відповідальний, вірний – він був прикладом справжнього воїна, патріота й гідної людини. Його героїзм ніколи не буде забутий.

💔 Життя Захисника обірвалося надто рано… Але залишилась пам’ять. Його ім’я назавжди вписане в історію громади, у серця рідних, побратимів, друзів, усіх, хто мав щастя знати його. Вічна пам’ять герою Петру Серновському.

Сьогодні, у день скорботної річниці, згадуємо Петра Серновського як добру, щиру, чуйну людину. 🙏 Молимось за упокій його душі. Схиляємо голови перед його подвигом. Дякуємо. Пам’ятаємо. Сумуємо… Ми завжди будемо пам’ятати про Петра Серновського.

🇺🇦 Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті та серцях.
🕯 Вічна і світла пам’ять.