Гощанська громада провела в останню путь загиблого захисника України, Олега Дмитровича Гуменюка, який віддав своє життя, обороняючи рідну землю від агресора. Його героїчний подвиг назавжди залишиться в пам’яті громади.

Олег Гуменюк народився 18 квітня 1979 року в селі Красносілля. Змалку ріс у турботливій родині, здобув освіту, працював, проходив строкову службу в армії. Пізніше його життєвий шлях проліг до столиці, де він знайшов своє щастя, створив сім’ю з коханою дружиною Вірою та виховував двох доньок – Марину та Дарину. Згодом родина повернулася на рідну Гощанщину, оселившись у селі Малинівка.

Олег був справжнім майстром на всі руки, людиною, яка ніколи не сиділа склавши руки. Він вправно ремонтував техніку, займався господарством. Його знали як оптимістичну, працьовиту та надзвичайно добру людину, завжди готову прийти на допомогу. Його любов до землі, людей і, понад усе, до своїх доньок, стала його найвищою мотивацією.

З початком повномасштабного вторгнення, Олег, не вагаючись, добровільно пішов до військкомату, прагнучи захистити свою родину та свою країну. “Хто моїх дівчат має захищати, як не я?” – ці слова стали його кредо. У березні 2022 року він став до лав Національної гвардії України, спочатку несучи службу на Рівненщині, а згодом, 22 березня 2024 року, вирушивши на Схід України, де зустрів своє 45-річчя.

Трагічна звістка надійшла 30 травня 2024 року. Під час виконання бойового завдання на Донеччині, у районі бойових позицій, солдат Олег Гуменюк разом із побратимами потрапив під ворожий обстріл. Відтоді він вважався безвісти зниклим, залишаючи родину в тривожному очікуванні дива. На жаль, після проведення ДНК-експертиз найстрашніше припущення підтвердилося.

Сьогодні Гощанська громада, рідні та друзі з почестями провели Олега Гуменюка в останню дорогу. Його поховання супроводжувалося державним гімном України та військовим салютом, що стало свідченням глибокої поваги до його самовідданості. Пам’ять про Героя, який віддав життя за свободу України, буде жити вічно.