Гримайлівська громада провела в останню дорогу свого захисника, Анатолія Паламара 06.06.1995 року народження.

Дорога встелена квітами, воїна проводжають до вічного дому. Біль, сльози, вічна пам’ять ! Безжальна війна забирає найкращих.

Україна втратила ще одного свого вірного сина, який героїчно боровся з підступним ворогом.

Через надмірну любов до ближнього та добре серце, побратими дали Анатолію позивний «КАПЕЛАНЧИК», бо маючи найменшу можливість звертався з молитвою до Бога. В його очах була воля, готовність йти пліч опліч попри страх, не боятися пекла на Землі, щоб вриватися в найгарячіше полумʼя без долі вагань.
Ніщо не в змозі залікувати зранені серця батьків. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї та разом із усією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі.

Він був хорошим сином, найкращим братом, гідним нащадком своєї нації і вірним військовій присязі. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі матері, батька та брата, рідних, друзів, знайомих. Від усієї громади висловлюємо щирі співчуття родині з приводу непоправної втрати. У ці гіркі хвилини ми всією спільнотою схиляємо голови у скорботній шані перед пам’яттю Героя, який віддав молоде життя, захищаючи спокій кожного українця.

Під військовий салют почесної варти та виконання Державного гімну України у супроводі духового оркестру похоронили Героя на сільському цвинтарі в селі Пізнанка. Тепер тут майорять два прапори-символи України, держави, за яку Анатолій Паламар віддав своє молоде життя.

Сил родині пережити важку втрату, а всім нам мудрості і єдності у подоланні ненависного ворога .

Вічна шана Захиснику!