🙏 Громада Здолбунова віддала шану полеглому земляку Юрію Філімончуку, який віддав життя за Україну.

Юрій народився у Здолбунові, де провів дитинство та юність. Навчався у місцевій ЗОШ І-ІІІ № 1, після чого обрав професію, що стала його першим кроком у доросле життя. Здобув фах «лицювальник-плиточник, муляр-штукатур» у Здолбунівському професійному ліцеї залізничного транспорту. Це були роки становлення, коли формувався характер та визначалися життєві пріоритети.

Трудова діяльність Юрія розпочалася на місцевому цегельному заводі, де він набув першого досвіду роботи. Проходив строкову службу в ЗСУ, виконуючи свій громадянський обов’язок. Після повернення з армії, продовжив працювати на меблевій фабриці у селищі Квасилів. Його колеги та друзі згадують про Юрія як про людину з «золотими руками», яка могла якісно виконати будь-яку роботу. Його називали «душею компанії», що свідчить про його відкритий характер та вміння знаходити спільну мову з людьми.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Юрій Філімончук, не вагаючись, пішов на фронт добровольцем, щоб захищати рідну землю. Спочатку він пройшов навчання на рівненському полігоні, а згодом брав участь у бойових діях на найскладніших напрямках: Донецькому, Херсонському, Луганському, Харківському. Понад два роки Юрій, будучи командиром танка, щоденно ризикував життям, захищаючи Україну. Навіть поранення та контузія не зламали його дух. Він продовжував боротися, демонструючи неймовірну мужність та відвагу.

У березні 2024 року Юрій Філімончук був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», що стало визнанням його військових заслуг. Також він отримав нарукавний знак «Народжені в боях» від 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, що підкреслює його приналежність до елітного підрозділу.

У травні 2024 року рідні втратили зв’язок з Юрієм. Вони вірили, сподівалися та молилися за його повернення, але доля розпорядилася по-іншому. Молодший сержант Юрій Філімончук з травня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання на Харківщині. Після тривалих пошуків та ідентифікації за ДНК, стало відомо про його загибель 15 травня 2024 року. Йому назавжди залишилося 35 років.

Без сина залишилися батьки, без брата – сестра. Це велика втрата для всієї родини та громади. Безмежна шана та вічна пам’ять герою, який віддав життя за свободу та незалежність України! Поділяємо скорботу близьких та висловлюємо найщиріші співчуття.