13 червня 2024 року українська земля вкотре зазнала непоправної втрати, коли село Покровка, вся громада та небеса оплакували вірного захисника – Руслана Андронатія. Це ім’я назавжди закарбується в літописі героїзму нашого народу, адже Руслан відважно стояв на варті безпеки та суверенітету України, захищаючи кожного з нас ціною власного життя. Його загибель – це глибока рана для всієї країни, нагадування про те, яку високу ціну ми платимо за мир та свободу.

Остання подорож Руслана Андронатія була сповнена глибокого символізму та шани. Українські прапори, що майоріли вздовж усього шляху, стали втіленням незламності духу, за який він боровся. Квіти, які вкривали дорогу, символізували вдячність народу за його жертовність. Тисячі людей, стоячи на колінах, з непохитною пошаною та невимовною скорботою, проводжали свого героя в останню путь. Це був момент істинної єдності та національного трауру, який об’єднав серця всіх, хто знав Руслана Андронатія і розумів велич його подвигу. Кожен погляд, кожна сльоза свідчили про нестерпний біль втрати та безмежну вдячність.

Церемонія прощання з Русланом Андронатієм відбулася у Роздільній біля палацу культури, місця, яке стало центром глибокої жалоби та шани. Богослужіння провів військовий капелан, отець Олег Свиридюк, чиї слова розради та надії лунали над присутніми, нагадуючи про духовну силу та віру у перемогу добра над злом. Атмосфера була наповнена молитвою та повагою до відважного воїна. З усіма військовими почестями, як і годиться справжньому захиснику, військовослужбовця поховали в рідному селі Покровка. Його могила стане священним місцем пам’яті, де нащадки зможуть вшанувати його мужність та незламний дух.

Ми висловлюємо найглибші співчуття рідним, близьким та друзям нашого героя Руслана Андронатія. Ваша втрата непоправна, і ми розділяємо ваш біль. Жертовність Руслана назавжди залишиться в наших серцях, а пам’ять про його світлий образ буде яскравим вогнем, що зігріватиме нас у найтемніші часи. Він був прикладом незламності, мужності та справжнього патріотизму. Ім’я Руслана Андронатія буде вічно жити в історії України, як символ незламності та готовності віддати найцінніше за свою країну.

Спи спокійно, Герою. Твій подвиг ніколи не буде забутий. Вічна памʼять і вічна слава тобі, український воїне! Нехай пам’ять про Руслана Андронатія надихає нас на боротьбу за вільне та мирне майбутнє, за яке він віддав своє життя. Його спадщина житиме у кожному з нас, у кожному прапорі, що майорить над Україною.

Громада у соцмережах: