Сьогодні ніхто не стримував сліз і люди схилялись в пошані під час руху траурної процесії, коли останнім шляхом у рідному місті провозили тіло загиблого на війні військовослужбовця Кабанячого Ярослава.

🔹Ярослав народився в нашому місті 28 серпня 1994 року. Навчався у школі №2. Після закінчення Національного університету фізичного виховання і спорту здобув спеціальність “реабілітолог”.

🔹Та так склались обставини, що працював водієм у службі “Таксі” в місті Київ.

Був дуже компанійським, любив проводити час з друзями, особливо на природі. Був добрим і відгукувався, якщо комусь потрібна була допомога. Був душею компанії, веселим і запальним, але не встиг створити сім’ю, адже попереду було ще так багато часу, яке, на жаль, скоротила війна.

🇺🇦Ярослава призвали на службу весною поточного року. Після навчання на Житомирщині був направлений на Дніпропетровщину, де служив в Десантно-штурмових військах Збройних Сил України – бойовим медиком 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

▪️11 вересня 2025 року між населеними пунктами Василівка і Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області отримав травми несумісні з життям – війна забрала ще одне молоде життя.

➡️Під час церемонії прощання на Алеї Слави міський голова Олександр Заборовець від імені всієї громади висловив слова щирого співчуття і підтримки батькові Ярослава Юрію Васильовичу, сестрі Юлії Юріївні, бабусям Марії Василівні та Олені Іванівні, рідним, друзям, побратимам, всім, для кого Ярослав був дорогою серцю людиною. Але жодні слова не можуть загоїти рани, не зменшать нестерпного болю від втрати рідного сина, надійного брата, улюбленого онука, вірного друга.

▪️Поховали Воїна на Алеї Героїв.

🙏Він полинув у Небесну Рать, але навіки залишиться у нашій пам’яті світлим промінчиком, який буде освітлювати шлях у щасливе майбутнє України.

🙏🇺🇦Вічна пам’ять Ярославу і всім, хто загинув за Україну!

« повернутися