Громадо, у неділю, 14 вересня, ми з глибоким сумом прощатимемося з нашим земляком, відважним воїном Тарасом Прусом, який назавжди повертається до Чижикова. Тарас віддав своє життя, захищаючи Україну, з 2015 року. Його подвиг обірвався 3 грудня 2024 року на Покровському напрямку. Чин похорону розпочнеться в Чижикові у неділю о 12:00. Зустріч кортежу з тілом загиблого героя очікується приблизно об 11:40. Закликаємо всіх гідно провести в останню дорогу захисника, який віддав за нас найцінніше – своє життя. Вічна пам’ять герою!

Тарас Прус був не лише хоробрим воїном, а й талановитим поетом. Незадовго до загибелі, його перша збірка поезій, натхненна війною, «Вірші моєї душі» побачила світ. Цю збірку, разом зі своєю дружиною, він встиг подарувати і нашій громаді. Нижче ми ділимося рядками з його твору, як світлий спогад про незламного захисника України. Його слова залишаються з нами, нагадуючи про силу духу та любов до життя.

«І коли на Землю вляжеться туман,
Я розправлю крила, полечу до мрії.
Може це бажання чи самообман,
Розірву кайдани і вселю Надію.
Тим хорошим людям, що на світі є,
Тим борцям в неволі,
тим, що вірять в Незалежність.
Світ такий чудовий і рамок нема,
Він дуже яскравий, доволі безмежний.
Я стою на прірві, вірю в чудеса,
Барвами яскравими він мені сіяє.
Я живу за серцем, вірю в небеса,
Думаю, так правильно, але я не знаю.
Я лише людина, просто вірю й мрію,
Та все, що мені дорого, захищаю й дію.
Хотів поселитись десь далеко в гори,
І хочу збагнути загадкове море.
Я мала піщинка в пустелі Сахара,
А зараз над людством нависає хмара.
Що зробить піщинка в такому випадку,
Для всіх і для неї це поки загадка.
Та останнім часом я все помічаю,
Як хтось згори через незнайомці в мені помагає.
Помагає розуміти, що є іще люди,
Тож на серці в мене радість, що все іще буде.
Буде радість, буде воля, і мир на Землі,
Я так хочу щоб дорослі знов стали малі.
Бо дитина – це Людина,
Богом дане чудо…
Все чудово буде!»

Вічна пам’ять ГЕРОЮ!🇺🇦