? Громаду сколихнула трагічна звістка. Загинув солдат Владислав Сергійович Синявський. Ця втрата відгукнулася болем у серцях кожного, хто знав його — молодого, сповненого мрій і надій. Воїна, який завжди ставав на захист України.

Народився Владислав 4 лютого 1998 року в селі Ставки, Бершадського району, Вінницької області. Саме тут минули роки його безтурботного дитинства. З 2004 по 2013 рік навчався у загальноосвітній школі свого селища, де здобув загальну середню освіту. Після школи, в 2013 році, він вступив до Гайворонського ліцею, де отримав спеціальність «Будівельник».

У 2017 році Владислав зробив вибір, який потребував неймовірної мужності та сили духу —підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. Був учасником АТО. До 2020 року мужньо захищав державу, дивлячись в обличчя небезпеці.

У тому ж 2017 році він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Світланою. Їхні відносини розквітали, і 27 квітня 2021 року у їхньому житті з’явилася донечка Ульянка. Владислав жив цим щастям, радів кожному новому дню, адже знав, що вдома на нього чекають ті, кого він любить понад усе. Світ ставав кращим, від однієї думки про батьківство, а кожна посмішка донечки додавала сил і надії. Працював Владислав охоронцем у АТБ м. Гайворон. З початком повномасштабного вторгнення, він не вагаючись прийняв найвідважніше рішення — стати на захист майбутнього своєї родини, свого народу.

25 травня 2024 року Владислав одружився. Дружина приїхала на розпис до нього. Їхня любов була як промінь світла серед темряви війни, а мрія про мирне та щасливе майбутнє тримала його у найважчі моменти. Він прагнув повернутися до своїх найдорожчих, обійняти донечку, яку востаннє бачив восени 2023 року. Проте, 15 серпня 2024 року його життя трагічно обірвалося. Водій 3-го відділення, 1-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини А4986 загинув на бойових позиціях поблизу н.п. Костянтинівка, Покровського району, Донецької області під час штурмових дій противника.

Владислав любив життя, свою дружину і доньку, рідних, друзів, побратимів. Захоплювався мотоциклами, музикою, грав на гітарі. Завжди був привітним, доброзичливим, тактовним. Вмів вислухати і підтримати, прийти на допомогу. Такий молодий, мужній, добрий, зі щирим серцем вірив у майбутнє, боровся до останнього подиху. Його нікнейм у соціальних мережах був “Син неба”. А тепер, він дійсно став частиною цього неба. Навіки 26…

Вічна і світла пам’ять Герою!

‼️ Про точний час і дату зустрічі Героя ми повідомимо згодом.