Гілля калини схилилося, нагадуючи про біль та втрати, яких зазнає Україна. У ці важкі часи ми знову і знову ставимо питання: “Мамо, кому ж ми молилися?”. Війна, що принесла стільки горя, продовжує забирати найцінніше – життя українців. Скільки ще вона забере твоїх дітей, коли ця війна не твоя? Ці рядки поезії відгукуються в серці кожного українця, нагадуючи про втрати та біль, які принесла війна.

Ми з болем переживаємо втрати, відчуваючи глибоку скорботу за тими, хто віддав своє життя за нашу свободу. Кожен загиблий герой – це частина нашої історії, яку ми повинні пам’ятати. Ці рядки – заклик до пам’яті та вшанування всіх, хто боровся за Україну.

Але, незважаючи на темряву, ми віримо у світло. Ми віримо в перемогу добра над злом. Ми віримо, що Україна вистоїть. Як кажуть, “Світло обов’язково переможе темряву!”. Ця віра – наша зброя, наша надія. Ми, як нація, пройшли через багато випробувань, але завжди знаходили в собі сили для боротьби.

Українці – сильний народ. Ми не здаємося. Ми подолаємо всі труднощі. Ми віримо в перемогу, віримо в мирне майбутнє для нашої країни. Віра у світле майбутнє – те, що об’єднує нас у ці важкі часи.

Згадуючи про гілля калини, ми згадуємо про нашу землю, про наших людей, про нашу віру. Ми пам’ятаємо про тих, хто віддав життя за нашу свободу. Ми не забудемо нікого. І ми переможемо!

🇺🇦Ми все подолаємо! Cвітло обов‘язково переможе темряву!🇺🇦