🇺🇦 Гірка втрата спіткала Шепетівку: громада попрощалася з Героєм Василем Клекачем

✔️ 20 лютого Шепетівська громада віддала останню шану Клекачу Василю Степановичу – воїну, який завжди йшов вперед, надихав інших своїм духом та безмежно вірив в Україну. Шепетівка з болем в серці прощалася зі своїм Героєм.

✔️ Василь Клекач народився 7 листопада 1966 року в мальовничому селі Мущаниця, що на Рівненщині. Разом з братом Сергієм він зростав у Шепетівці, де провів свої дитячі та юнацькі роки. У 1973 році Василь вперше переступив поріг Шепетівської середньої школи №6. Навчання давалося легко, але найбільше його захоплював спорт, особливо вільна боротьба. Відданість тренуванням та цілеспрямованість приносили йому перемоги. Він неодноразово виборював призові місця на змаганнях, демонструючи силу духу та наполегливість, які супроводжували його протягом всього життя. Ці риси характеру допомогли йому у подальшому житті та у боротьбі за Україну.

✔️ Після закінчення школи юнак обрав робітничу професію та опанував спеціальність токаря в Шепетівському технічному училищі, яке закінчив у 1984 році. Після строкової служби у Повітрянодесантних військах, де він служив зв’язківцем, чоловік продовжив навчання у Вінницькому політехнічному інституті. Трудову діяльність розпочав на Шепетівському заводі культиваторів, де багато років працював свердлувальником. У 1991 році Василь Степанович зустрів майбутню дружину Тетяну та створив сім’ю, у якій панували любов, взаємопідтримка і турбота. У 1993 році у подружжя народився син Андрій, а у 1997 році – донька Ірина. У 2000 році Василь Степанович змінив місце роботи і влаштувався працювати у Шепетівське локомотивне депо спочатку слюсарем, а згодом став бригадиром. Колеги поважали його за працьовитість, чесність та мудрість.

✔️ У вільний час Василь Степанович любив відпочивати на природі, захоплювався риболовлею. Він добре знав місцеві водойми й завжди знаходив найкращі місця для лову. Окрім риболовлі, він збирав гриби та ягоди, знаючи всі грибні місця. Прогулянки лісом приносили йому задоволення. Ще однією його пристрастю було читання, особливо історичної літератури. Його любов до історії та патріотизм стали важливими у його житті.

✔️ Василь Степанович завжди був патріотом своєї країни. У 2015 році він пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, коли Україна опинилася перед загрозою. Брав участь в Антитерористичній операції. За мужність та стійкість був удостоєний численних нагород, серед яких – почесна відзнака “За оборону Маріуполя”.

✔️ У 2017 році, після повернення до цивільного життя, Василь Степанович продовжив працювати в локомотивному депо, але серцем залишався на фронті. У 2019 році він повернувся в армію, підписав контракт і відновив службу у 30-й окремій механізованій бригаді. Ніхто з його близьких не здивувався такому рішенню, адже Василь завжди був людиною честі.

✔️ У 2021 році він став дідусем двох онуків – Назара та Максима. 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну війну, Василь Степанович зустрів ворога в бою. Він захищав селище Нью-Йорк на околицях окупованої Горлівки, де разом з побратимами стримував натиск противника. У другій половині 2022 року брав участь у запеклих боях під Ізюмом, де отримав важке поранення. У 2023 році стояв на захисті Бахмута. Він пройшов найгарячіші ділянки цієї війни, отримав численні поранення, але завжди повертався у стрій, бо вірив в перемогу України.

✔️ За відданість військовій справі його нагороджено орденом “За оборону рідної держави”, медалями та подяками.

✔️ Під час служби Василь Степанович проявив себе як відповідальний, надійний і сміливий боєць. Його поважали за рішучість, витримку і бойовий дух. Він не боявся труднощів і завжди був готовий підтримати побратимів. У найнебезпечніші моменти він діяв впевнено, не втрачав холоднокровності та завжди був готовий ризикувати заради товаришів і спільної справи.

✔️ 14 лютого 2025 року, внаслідок важких осколкових поранень, передчасно обірвалося життя воїна Василя Клекача. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу. Він залишив світлу пам’ять в серцях рідних та побратимів, а також приклад мужності й відданості Батьківщині.

✔️ Ми низько схиляємо голови у глибокій жалобі. Світла пам’ять нашому оборонцю, який відтепер – у лавах Небесного воїнства.

🇺🇦 Герої не вмирають!
🇺🇦 Слава Україні!