Дата відзначення Дня пам’яті захисників України — 29 серпня — обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Українські воїни проявили героїзм та спротив ворогу, однак понесли великі втрати.

Ті трагічні події розгорталися на полях соняшників, які вже дозрівали. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

?Бої за Іловайськ

За травень–серпень 2014 року українські підрозділи провели більше 40 операцій – звільнили дві третини окупованих територій, понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей.

З 11 серпня 2014 року Штаб АТО планував операцію з розгрому основних сил незаконних збройних формувань «ДНР» і «ЛНР» у містах Єнакієвому, Горлівці, Первомайську, Стаханові та завершити зачистку Іловайська Донецької області від терористів і взяти його під контроль. Це дало б змогу блокувати незаконні озброєні підрозділи у Донецьку з півдня та сприяло б просуванню сил АТО для звільнення Донецька.

Іловайськ був стратегічно важливим містом Донбасу. Боротьба за нього тривала від початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний).

Перший наступ на Іловайськ був 6–7 серпня 2014-го. За три дні добровольчі батальйони «Азов», «Донбас» і «Шахтарськ» за підтримки підрозділів 51-ої ОМБр і 40-го БТрО знову пішли на штурм та змогли виставити навколо міста чотири блокпости (фактично взявши Іловайськ в напів оточення і створивши сприятливі умови для подальших активних дій) та утримувати їх до кінця серпня.

18 серпня українські сили увійшли в Іловайськ. Їм вдалося взяти під контроль більшу частину міста, однак утримувати позиції було надзвичайно складно через шквальний мінометний і артилерійський вогонь армії РФ, зокрема із систем «Град», «Смерч», «Ураган».

Зрештою, усвідомивши, що плани захоплення українських територій руйнуються, керівництво РФ вдалося до введення регулярних військ на територію Східної України.

?За матеріалами Генеральної прокуратури України з розслідування Іловайської трагедії, у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулося масштабне вторгнення ЗС РФ дев’ятьма батальйонно–тактичними групами: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів, 5 ПТРК, які увійшли на адміністративну територію України з подальшим маршем у район Іловайська.

До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО (війська сектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”). Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки.

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська.

?Рух двох колон розпочався 29 серпня. Та росіяни порушили домовленості – розстріляли із засідок наші колони під час «зеленого коридору».

Унаслідок підступності окупанта українська армія втратила загиблими 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

Вторгнення російських військ та Іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол).

?Попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу. Цей день також допомагає нам пам’ятати про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна.

За матеріалом Український інститут національної пам’яті