Попри численні розмови про мирні переговори, Росія продовжує готуватися до ескалації конфлікту. Аналіз ситуації показує, що РФ не зупиняє свій рух і планує продовжувати війну.

Президент Володимир Зеленський заявляє про це відкрито. Кожне вечірнє зведення Генштабу підтверджує: кількість боєзіткнень на фронті стабільно висока – приблизно 200 на добу. Переповнені пораненими стабілізаційні пункти українських бригад на найважливіших напрямках фронту є ще одним тривожним сигналом.

Літо – ідеальний час для наступу. На відміну від дощу та снігу, які ускладнюють рух техніки, обмежують видимість дронів і виснажують військових, суха погода сприяє просуванням. До того ж, зелень маскує пересування в посадках, роблячи їх майже невидимими.

Реклама:

Влітку 2025 року, на жаль, потенціал для наступу має лише Росія.

Проте, деякі аналітики вважають, що російська армія не планує масштабний наступ цього літа, такий як раптовий прорив на Харківщині або виснажливий наступ після падіння Авдіївки.

Гліб Волоський, аналітик фонду “Повернись живим”, зазначає, що РФ може підтримувати поточну інтенсивність бойових дій – близько 170 боєзіткнень на добу по всьому фронту. Цей показник стабільний з квітня 2025 року, після невеликого спаду в лютому-березні.

У цьому матеріалі ми проаналізуємо, де Росія може наступати цього літа та що послаблює позиції Сил оборони на фронті.

Костянтинівка, Дружківка і Покровськ: куди і як цілиться Росія цього літа

Високопосадовці Сил оборони переконані, що літній наступ росіян буде зосереджений на Донеччині, а не на Сумщині, де окупанти активно просуваються вздовж кордону.

У разі наступу росіяни спробують швидко просуватися на Краматорському та Покровському напрямках. Тут розташована більша частина Донецької області, підконтрольна Україні, з густо заселеними промисловими містами.

Особливу увагу слід звернути на Краматорську агломерацію: Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ. У цих містах досі проживає 200–300 тисяч цивільних.

З 2022 року ці міста є ключовими для українського угруповання на Донеччині, місцем розміщення та забезпечення сил. Наближення ворога до будь-якого з цих міст створить загрозу для інших.

Розглянемо детальніше два напрямки потенційного наступу Росії.

Краматорський напрямок. У березні-квітні ціллю літнього наступу росіян на Донеччині вважалася Костянтинівка – найближче до лінії зіткнення місто з Краматорської агломерації.

Про це свідчили посилення обстрілів, невелике просування росіян з півдня та південного заходу, а також поява ворожих FPV-дронів у місті. Наприклад, відео, де російський дрон залітає у відчинені двері української броні на околиці Костянтинівки, стало вірусним. Раніше дрони РФ не могли підлітати так близько до міста.

Зараз ворожі FPV літають над Костянтинівкою на оптоволокні та контролюють усі під’їзні шляхи.

У травні ситуація біля Костянтинівки загострилася. До тиску окупантів з півдня (Торецьк – Суха Балка – Калинове) та сходу (Часів Яр) додалися атаки із заходу.

Реклама:

Росіяни прорвалися за дорогу Покровськ – Костянтинівка в районі Малинівки – Нової Полтавки – Новооленівки, утворивши виступ довжиною понад 10 км. Він розташований між Покровськом і Костянтинівкою, створюючи ризик наступу на обидва міста.

Станом на кінець травня – початок червня росіяни активно штурмують цей виступ піхотою, мотоциклами та бронетехнікою. Відстань від виступу до околиць Костянтинівки становить 10–12 км.

Просування в бік Покровська та Костянтинівки – не єдина загроза.

Військові припускають, що цей виступ може перерости в наступ на північ та охоплення Дружківки. Це буде західна “клешня” для оточення Костянтинівки та Дружківки, тоді як східну сформують, просуваючись від Часового Яру.

Таким чином, росіяни зможуть “відкусити” половину Краматорської агломерації, уникаючи міських боїв. Це їхній план максимум на літо.

“Наростивши зусилля на виступі між Покровськом і Костянтинівкою, росіяни можуть піти на Торське, яке західніше від Дружківки, а з іншого боку – піти на Дружківку з Часового Яру. І ось цей весь шматок може бути великою проблемою, якщо росіян не зупинити. Навіщо їм лізти в Костянтинівку, якщо можна зробити більше? Так під загрозою буде і Дружківка, і всі наші шляхи постачання”, – зазначає поінформоване джерело.

“Якщо росіянам вдасться дотягнутися до Дружківки, вони це зроблять. Якщо ні, то принаймні спробують встановити вогневий контроль над дорогами до Костянтинівки, з одного боку – з Покровська, з іншого – з Краматорська. Одна з проблем, власне, полягає в тому, що Костянтинівка розміщена в низині, яка лежить навколо висот – Часів Яр, Торецьк. Якщо вони візьмуть під контроль ці висоти, їм буде дуже легко встановити вогневий контроль як над містом, так і над логістичними маршрутами”, – пояснює аналітик “Повернись живим” Гліб Волоський.

Тобто планом-мінімум росіян на Краматорському напрямку є захоплення останніх висот у Торецьку й Часовому Яру, що дозволить взяти під вогневий контроль дороги до Костянтинівки, наблизившись до них на 5–7 кілометрів.

Покровський напрямок. Гліб Волоський запевняє, що росіяни не відмовляться від наступальних дій на Покровському напрямку.

По-перше, вони можуть використати виступ на трасі Покровськ – Костянтинівка, щоб підібратися до Покровська зі сходу або сформувати східну клешню для охоплення міста (оточення Покровська малоймовірне).

Реклама:

По-друге, російська армія продовжує тиснути південніше від Покровська (район села Шевченко) та на південний захід (Новоолександрівка, Котлярівка, Троїцьке). Ці села розташовані перед адмінмежею з Дніпропетровщиною, і ця ділянка зараз найбільш чутлива.

До перенесення війни на сусідню область залишається менше двох кілометрів. Найближче до Дніпропетровщини росіяни стоять у районі села Новомиколаївка.

Південніше від Покровська розташований Новопавлівський напрямок. Тут активні дії росіян прогнозують на кінець червня – початок липня. Росіяни намагаються рухатися вздовж річки Мокрі Яли до села Комар і дороги Н-15, щоб наблизитися до Дніпропетровщини.

Що послаблює позиції Сил оборони на сході

На весну 2025 року українська армія має чотири ключові проблеми: дві звичні та дві нові.

Звичні – мінімальне поповнення особового складу та брак артилерійських снарядів. Місячна норма витрати снарядів на всі підрозділи від Харківщини до Донеччини дорівнює тому, що в часи оборони Бахмута могли відстріляти 10–20 гаубиць.

Величезна кількість БК була відстріляна під час Курської наступальної операції. Курське угруповання отримувало в десятки разів більше боєприпасів, ніж підрозділи, які оборонялися на Харківщині та Донеччині.

“Ми зараз практично не стріляємо. Увесь фронт тримається на дронщиках: дронами і мінуйте, і знищуйте, і все, що хочете. Ще “Богдани” хіба працюють”, – каже військовий.

Реклама:

“На весь батальйон на добу я зараз отримую п’ять 120-х мін, а для ефективної оборони маю отримувати 30 мін тільки на один міномет”, – додає офіцер.

Новіша проблема – відставання за кількістю та якістю дронів. Це особливо сумно, адже українська армія завжди була лідером у технологіях.

Більшість українських дронів потребують доопрацювань та особистих коштів бійців. Росіяни отримують дрони “під ключ” на нестандартних частотах, які не глушаться українським РЕБом.

Україна досі не почала масово застосовувати дрони на оптоволокні.

Ця проблема стала відчутною взимку, коли росіяни перерізали головну дорогу постачання українського угруповання на Курщині FPV-дронами. Це прискорило вихід Сил оборони з території Росії.

Після цього найсильніші російські дронщики перебралися на Донеччину. Про це повідомляють військові з Краматорського і Покровського напрямків.

З кінця квітня у військових чатах регулярно з’являються повідомлення про ураження вантажівок і пікапів на глибині 20–30 км від лінії фронту. Такі випадки траплялися на дорозі Краматорськ – Добропілля чи перед стелою на в’їзді в Слов’янськ. Російські FPV, ймовірно, вперше атакували сам Слов’янськ 27 травня.

Росіяни працюють над перерізанням логістичних маршрутів Сил оборони. Проїзних доріг на Донеччині стає все менше. Частина ділянок деяких доріг уже небезпечна.

Командир взводу БПАК 2-го мотопіхотного батальйону 93-ої бригади Євген Черепня розповідає, що українські оператори дронів ходять на позиції пішки, як піхота.

“Ворог наростив кількість і якість БПЛА, і це може зіграти роль у наступі. Треба боротися з пілотами, знищувати їхнє обладнання. У межах бригади треба створити розвідувальні та ударні екіпажі БПЛА з найкращим забезпеченням”, – каже Черепня.

У деяких бригадах підрозділи розвідки виявляють точки зльоту ворожих дронів. За місяць їх знаходять кілька десятків. Один із підрозділів Нацгвардії виявив 140 за три місяці, але відпрацьовано було близько 20.

Причина в тому, що точки зльоту розташовані надто далеко від українських екіпажів БПЛА – за 20 км.

Частина російських пілотів не сидять на точках зльоту – їх запускають сапери. Тому така тактика може бути неефективною.

Реклама:

Четверта проблема – мікроменеджмент з боку Генерального штабу й Олександра Сирського.

Головнокомандувач прагне контролювати все – від призначення нового командира 59-ої бригади до місця розташування піхотної позиції.

“Сирський займається написанням бойових розпоряджень на відновлення позицій відділення. Генштаб надсилає координати, де поставити позицію відділення. Це завдання командира взводу! Якщо ви не поставите позицію там, на вас чекає кримінальна відповідальність”, – обурюється військовий.

Це уповільнює ухвалення рішень.

Сирському пропонували перебудувати лінію оборони під Костянтинівкою, але пропозиція була відхилена.

“Бо ж як це ми можемо щось залишити? А те, що так фронт може бути менший через особливості місцевості, це нікого не цікавить“, – каже військовий.

Сирський обмежує в управлінні військами командувача Сухопутних військ Михайла Драпатого. Після чергового російського удару по полігону Драпатий подав рапорт про відставку, але Сирський його не підписав.

Головком вважає свої рішення найкращими та відгороджує Драпатого від повноважень.

Сирський вважає, що українська армія має наступати, Драпатий – що сил недостатньо і варто оборонятися. Дехто вважає, що Офіс президента побоюється конкуренції Драпатого.

“Сирський мав більші можливості, ніж Драпатий зараз. Він цілеспрямовано обрізає Драпатому руки. Для чого? Щоб показати, що Драпатий провалився?” – каже джерело.

***

“Я не думаю, що в російського літнього наступу є великі перспективи. Це точно не буде стратегічний перелом або прорив на суттєву глибину. Я також скептичний щодо того, що в найближчі місяці вони можуть вийти на адмінмежі Донецької області”, – резюмує Гліб Волоський.

За найгіршого сценарію Росія зможе просунутися на кілька десятків кілометрів і застрягнути в міських боях або протискати села в Дніпропетровській області.

На жаль, у російської армії досі достатньо ресурсів.

Ольга Кириленко